Письменник Василь Шкляр презентував новий роман про найтяжчий етап боротьби УПА

Відомий письменник Василь Шкляр презентував на фестивалі, присвяченому Тарасу Шевченку "Ше Фест" історичний роман "Троща" про боротьбу УПА.

Про це пише "Газета по-українськи".

За основу роману Василь Шкляр узяв свідчення зв'язкової УПА Ганни Зеленої та сотеннго УПА Мирослава Симчича. Симчич став прототипом головного героя.  

Фото: bookclub.ua

"Троща" - це не тільки очерет. Це катастрофа, бійня, трощення людських життів, доль і багато для кого - майбутнього, - каже письменник. - Довго шукав універсальну історію про бандерівське підпілля, найтяжчі часи, які прийшли в другій половині 1940-х. Вони почалися після того, як завершилася збройна боротьба.

Знайшов таку історію на Тернопільщині. Між селами Купчинці, Ішків і Багатківці Теребовлянського і Козівського районів протікає річка Стрипа. Там у плавнях, очеретах переховувалися вояки Української повстанської армії. Було їм де скупатися і відігрітися трохи на сонці. І от саме там боївку повстанців 1947 року через зраду оточили "червонопогонники" - і відбулася драма.

Це власне уже були "залишенці", які не мали надії на визволення, на перемогу. Боролися тільки заради одного. Заради того, що ідею української незалежності підхоплять наступні покоління", - додає Шкляр.

Книжку написано галицьким діалектом. Вона вийшла друком у видавництві "Клуб сімейного дозвілля".

"Роман ще й про зраду. Розпочинається тим, як воїн УПА, "відсидівши" свої 25 стандартних літ, приїздить до міста на сході. Бо їм забороняли повертатись у рідні краї, до Галичини: "На схід, бандьори, на схід!".

"Одного разу зайшовши на міський цвинтар, він раптом побачив могилу близького товариша, з яким воював. Той наче загинув 25 років тому, у 1947-го. Але з напису на могилі зрозумів, що помер нещодавно, сфотографований був у військовому "френчі", з ворожим орденом на грудях. Таку тяжку зраду можна зрозуміти, але не можна виправдати. Однак, коли опиняєшся в тій ситуації, в якій були мої герої, то ніхто з нас не скаже, як би він повів себе на його місці", - розказав письменник.

Година папуги. Погані передчуття професора Свяневича

"Я аніскільки не сумнівався, що вступ Радянської Росії у наші східні воєводства буде означати для них кінець існуючому там польському впливу і відрив тих територій від Польщі. Я не був би проти передачі тих воєводств незалежним Україні і Білорусі, якби такі існували, але не бачив сенсу в передачі їх Радянському Союзу". Як професор Свяневич передбачив Велику війну.

Чому «Пушкіни» в публічному просторі - це ворожа російська пропаганда

Оспівував загарбницькі війни Російської імперії і брав у них участь. Виправдовував воєнні злочини російської армії. Заперечував право українського, польського, народів Балтії на державність. Паплюжив гетьмана Івана Мазепу. Його ім'я нині ворог використовує як ідеологічну зброю: "Херсон — полуденный край России",— банер з цією цитатою розвішували на біл-бордах росіяни під час окупації Херсону. Мова піде про одного із найвідоміших ідейно-культурних маркерів російського імперіалізму — письменника Алєксандра Пушкіна.

Не товариш. Фантастичні вибори великого 1990 року

Моментально з бридливістю повертаю посвідчення: «Заберіть це! Я їм не товариш! Я член Української Республіканської партії». І – о, диво! – для мене, єдиного із 450 депутатів, було виготовлено посвідчення без слова "товариш"!

Степан Скрипник. Хорунжий Армії УНР, депутат, патріарх

У 1940–1980-х роках резидентури кдб срср у Канаді і США широко практикували оперативні заходи з компрометації через так звану прогресивну пресу визначних українських діячів, які активно боролися за духовне і національне відродження. Одна з таких операцій була спрямована проти тодішнього митрополита Української православної церкви Канади, а невдовзі – УПЦ США, у майбутньому – Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Мстислава.