Відкрилася база даних "Жертви антипольського терору в Радянському Союзі 1934—1938"

В Інтернеті з’явилася база даних "Жертви антипольського терору в Радянському Союзі 1934—1938".

Базу створено з ініціативи Центру польсько-російського діалогу й порозуміння та Інституту національної пам’яті Польщі.

Як наголошують автори, за період 1934—1938 років у СРСР було знищено щонайменше 230 тис. поляків — громадян СРСР.

 

Найбільше поляків було репресовано під час "польської операції" НКВД в 1937—1938 роках. За даними московського "Меморіалу" 111091 особу розстріляли, а 28744 засуджено до позбавлення волі в концтаборах. Окрім поляків, у ході "польської опеації" під реперсії потрапляли також українці, білоруси, росіяни та євреї.

Окрім великого масштабу злочину досі не вдалося належно задокументувати його жертв. Невідомими лишаються персоналії більшості жертв, оскільки російські архіви приховують прізвища як жертв, так і катів. Доступні дані розпорошені по численних базах даних чи публікаціях, виданих у Росії та інших пострадянських країнах.

База даних "Жертви антпольського терору в Радянському Союзі 1934—1938" має на меті змінити цей стан речей. Біограми жертв — як уже відомих, так і тих, яких іще знайдуть — накопичуватимуться в єдиній польсько-російськомовній базі даних, доступній в Інтернеті.

Структура бази оптимізована задля зручності пошуку даних, виконання запитів по записах, які містять різноманітну інформацію.

 У розділі "Пошук" є форма, яка дозволяє шукати за прізвищем, іменем, по батькові й датою народження особи. Якщо людина була репресована, але в базі її немає, внести її можна через відповідну анкету.

Окремий підсайт присвячено власне "польській операції" НКВД 1937—1938 років. Тут можна знайти коротку історичну довідку про цю операцію НКВД; список поширених запитань і відповіді на них; інтерактивну хронологію терору; підбірку офіційних документів, які пітверджують репресії проти поляків за національною ознакою та докладну статистику репресованих по кожній республіці та їх адміністративно-територіальних одиницях.

 

Мультимедійна складова представлена документальними фільмами та записами свідчень членів родин тих, кого репресували в 1937—1938 роках.

Місця пам’яті жертв "польської операції" НКВД позначені на інтерактивній карті.

 

Автори передбачають, що база даних стане, перш за все, джерелом знань для живих членів родин жертв та їх близьких. А також накопичена інформація може стати в пригоді під час генеалогічних пошуків. Крім того, база дасть змогу проводити наукові дослідження радянського терору в статистичному та біографічному вимірах.

База "Жертви антипольського терору в Радянському Союзі 1934—1938" доступна за адресою www.ofiaryterroru.pl.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.

Харитина Кононенко. "Та, що йшла за покликом Києва"

З відновленням незалежності Київ щороку вшановує Олену Телігу, лицарку й музу національно-визвольної боротьби. Проте жодна київська вулиця не має навіть невеличкого пам'ятного знака на честь Харитини Кононенко, на 6 років старшої за Телігу діячки, яка була активною учасницею Української революції в нашій столиці.

Перед відходом у вічність. До 60-ї річниці смерті Андрія Мельника

Остання зустріч з полковником відбулася у неділю 1 листопада 1964 року. Маковецький увійшов до кімнати, де лежав Андрій Мельник, а біля нього сиділа дружина Софія. У сусідній кімнаті перебували лікар і медсестра готові надати хворому допомогу на кожен його поклик. Стан хворого гіршав з кожною хвилиною.

Пожежа. Уривок із книжки Максима Беспалова "У пошуках Єви"

Випадково натрапивши на могилу Єви та Марії Ориняк у пенсильванських лісах, Максим Беспалов прийшов до головного пошуку свого життя — історії власної родини. Автор пише про еміграцію, епідемію та війну. Про те, як понад 100 років тому карпатські бойки ставали шахтарями в далекій Централії та помирали там від силікозу. Як під час Першої світової мобілізовані до австрійської армії галичани мали зв’язок з Америкою, проте не мали його з родичами по інший бік Карпат.