У житомирському болоті знайшли загиблий літак часів Другої світової. ФОТО

Пошуковці ВГО "Союз "Народна Пам’ять" виявили на Житомирщині загиблий радянський літак часів Другої світової війни з рештками екіпажу.

Про це "Історичній правді" повідомив голова правління "Народної Пам'яті" Ярослав Жилкін. 

За словами керівника пошукової експедиції Євгена Куковєрова, вперше відомості про наявність у болоті збитих літаків надійшла восени 2016 року від представників місцевої агрофірми. Тоді пошуковці викопали один авіаційний двигун, але місцеві мешканці вказали місце, де вони знаходили уламки іншого літака. Саме місце вони не чіпали, оскільки остергіалися нерозірваних боєприпасів. які могли бути в літаку.

 

"Взимку, коли болото замерзло, ми дослідили місцевість і виявили сильний сигнал металу з-під криги. Коли потепліло, місцева агрофірма й військова частина з Мирополя надали нам техніку, і ми почали розкоп", — повідомив Куковєров "Історичній правді".

 

Місцевість дуже сильно заболочена й важкодоступна, що перешкоджає пошуковим роботам. Прошуковці за допомогою екскаватора-драглайна дістають болотну рідоту, ретельно перевіряючи її на наявність фрагментів літака чи останків екіпажу. Помпою поступово відкачують воду з розкопу, обстежуючи щупом і металошукачем його дно і стінки.

 

На даний час виявлено великі частини фюзеляжу, радіокомпас, манометр і кисневий балон. Пошуковці припускають, що вже дісталися ходової частини літака. Там вони знайшли людські рештки, які, найімовірніше, належать стрільцю-радисту загиблого екіпажу. 

"Можливо, цей літак вибухнув під час падіння, тому що ми не знайшли суцільного фюзеляжу, лише багато окремих фрагментів", — говорить керівник екпедиції.

 

 

Дізнатися, що це за модель літака, зможуть, коли дістануть двигун, за його серійним номером. Це полегшить подальшу ідентифікацію екіпажу.

"Ми робимо запити в російські архіви, щоб отримати дані про те, які військові частини під час Другої світової війни втрачали в цій місцевості літаки. Це дасть змогу дізнатися імена загиблих пілотів, аби достойно їх поховати", — говорить Куковєров..

Місцеві мешканці допомагають інформацією, а також технікою. Процес підняття машини та її екіпажу ще триває. 

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.