Про це "Історичній правді" повідомив автор монографії Іван Капась. В основу книги покладено кандидатську дисертацію, яку автор захистив в Інституті історії України НАН України.
Як зазначено в анотації, у монографії висвітлюються військово-політичні та суспільні процеси в Україні під час Другої світової війни та перших повоєнних років, пов’язані з організацією, легітимацією та меморіалізацією радянського руху Опору 1941–1944 рр.
"Праць з вказаної тематики написано багато. Але, наприклад, радянські історики концентрували увагу здебільшого на фактологічному боці справи. Вони висвітлювали "всенародну боротьбу проти німецько-фашистських загарбників" під керівництвом "провідної" та "спрямовуючої" компартії. Стихійність як форма самоорганізації населення з власної ініціативи заперечувалася або перебувала у тіні", - говорить автор Іван Капась.
 |
Основу доказової бази книги складають вперше використані унікальні документи архівосховищ України, Росії та Казахстану, завдяки яким вдалося пролити світло на: процес формування структури організації боротьби на окупованій території України; маловивчені питання стихійного спротиву загарбникам; шляхи перепідпорядкування самоорганізованих партизанських загонів представникам радянської влади; діяльність партійних груп з аналізу, збирання, розробки та затвердження звітних документів партизанських формувань; специфіку державної підтримки, процедуру нагородження, увічнення пам’яті про партизанів та підпільників.
"У поточній монографії розглядається не сам радянський рух Опору як явище, а військово-політичні та суспільні процеси, пов’язані з його організацією, легітимацією та меморіалізацією. Їх висвітлення показує політичну неоднорідність учасників боротьби та неоднозначні підходи компартійної влади воєнних й перших повоєнних років до увічнення подій дотичних до спротиву окупантам", - додає історик.
Обрані часові межі, за словами Івана Капася, тісно пов’язані з вищевказаними процесами. Нижню межу (1941 р.) визначає початок організованого та стихійного спротиву агресору на захопленій ним території України. Верхня (1953 р.) – це завершення епохи сталінізму, з якою пов’язаний перший етап офіційного визнання та меморіалізації учасників радянського руху Опору.
Книгу видало видавництво "К.І.С.". Наклад - 500 примірників. Ознайомитися із фрагментом праці можна тут.
Зміст
Переднє слово
Від автора
Вступ
Розділ 1. ОСОБЛИВОСТІ РОЗГОРТАННЯ РАДЯНСЬКОГО РУХУ ОПОРУ В УКРАЇНІ 1941-1944 рр
1.1. Діяльність КП(б)У, НКВС та Червоної армії з налагодження
організованої боротьби на окупованій території України
1.2. Стихійний рух Опору та його централізація
Розділ 2. ЛЕГІТИМАЦІЯ ПАРТИЗАНСЬКИХ З'ЄДНАНЬ, ЗАГОНІВ І ГРУП В УШПР
2.1. Облік і перевірка особового складу
2.2. Затвердження звітної документації
Розділ 3. ОФОРМЛЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПІЛЬНИХ І ПАРТИЗАНСЬКИХ ФОРМУВАНЬ У КП(б)У
3.1. Процедура визнання учасників руху Опору в умовах
відновлення радянської влади у визволених областях
3.2. Легітимація підпільних організацій і партизанських
формувань наприкінці війни та в перші повоєнні роки
Розділ 4. ФОРМУВАННЯ СТАТУСУ УЧАСНИКА ПАРТИЗАНСЬКОГО РУХУ: ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА ТА МЕМОРІАЛІЗАЦІЯ У 1941-1953 рр.
4.1. Соціальні преференції і нагородження
4.2. Увічнення пам'яті про партизанів та підпільників
Висновки
Примітки
Перелік умовних скорочень
Джерела та література
Додатки
Іменний покажчик
Географічний покажчик