АНОНС: "Топонімія Голодомору" - дискусія про радянський простір безпам'ятства

31 травня в Києві відбудеться дискусія на тему "Топонімія Голодомору: як формувався/трансформується совєтський символічний простір безпам'ятства".

Назви вулиць, проспектів, провулків, майданів, крім орієнтаційної, виконують і символотворчу роль, формують духовний ландшафт
суспільства. В 13-ти містах новітньої України існували/досі існують вулиці Павлика Морозова - міфічного образу сталінської епохи, "піонера-героя" з села Герасимовки Свердловської області РСФСР, який видав владі батька-"куркуля" і пав жертвою "куркульського
терору".

Яку історичну і смислову інформацію несе сьогодні назва вулиці Павлика Морозова, чи вписується цей топонім в світоглядні орієнтації сучасного українського суспільства?

У фокусі обговорення: 

- питання топоніми як носії інформації (географічної/топонімічної, історичної, соціокультурної).
"колонізація" символічного простору в умовах тоталітарного режиму;

- совєтські топонімічна політика і моделі "рішення" травматичного минулого: замовчування, стирання пам'яті про Голод 1932-1933 рр., витіснення трагічного героїчним;

- парадокси "доби відлиги" в совєтській Україні: увічнення імен реабілітованих жертв сталінських репресій - співучасників злочину Голодомору;

- вулиці колективізації, комуни, радгоспні і колгоспні у творенні совєтської інфраструктури колективної пам'яті;

проблеми переозначення символічного простору сучасної України крізь призму деконструкції тоталітарної та імперської традицій.


Запрошені експерти:

Петро Долганов (Рівненський державний гуманітарний університет, Україна),

Валентина Єременко (Київський науково-методичний центр по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій, Україна), Богдан Короленко (Український інститут національної пам 'яті).

 



Дискусія відбуватиметься в рамках чергового засідання програми "Seminarium".

Вівторок, 31 травня, 15.00

Місце:
Інститут історії НАН України, конференц-зала, ауд. 615 (м. Київ, вул. Грушевського, 4)

Організатори: Український науково-дослідний та освітній центр вивчення Голодомору (HREC in Ukraine) та Інститут історії НАН України.

Вхід вільний.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.