В РОСІЇ ЗНАЙШОВСЯ ДЗВІН МАЗЕПИ З БАТУРИНА. Фото

На дзвіниці Нікольського кафедрального собору міста Оренбург (РФ) знайдено давно зниклий дзвін "Голуб", який був відлитий в 1699 році на замовлення Івана Мазепи для Воскресенської церкви Батурина.

Про це повідомляє офіційний сайт історичного факультету Московського державного університету (МГУ).

Це робота відомого українського майстра з Глухова - Карпа Балашевича, спеціально для Воскресенського храму гетьманської столиці в Батурині.

Дзвін отримав свою назву через рельєфне зображення птаха на його стінці.

Крім голуба, дзвін прикрашають зображення людини з булавою (можливо, портрет самого Мазепи), герб гетьмана, сюжет "Воскресіння Христове" та різноманітний орнамент, "включно з пояском ангельських голівок".

В 1708 році місто Батурин було жорстоко знищене московськими військами. "Голуба" перевезли в Домницький Різдвяно-Богородицький монастир (під Меною на Чернігівщині), "заховавши" поміж інших дзвонів - вочевидь, зумисне, щоб він не дістався окупантам.

 

Повторне відкриття "Голуба" відбулося в 1927 році завдяки чернігівському етнографу Б. Пилипенку. Про дзвін заговорили як про одну з найбільш примітних пам'яток української дзвонярської справи.

Мазепин дзвін перевезли до Чернігівського історичного музею, де він перебував до початку Другої світової війни, а потім зник.

Герб Івана Мазепи

"Голуба" виявив в Оренбурзі влітку 2015 року старший викладач кафедри історії Росії до початку XIX століття істфаку МГУ, кандидат історичних наук Аркадій Тарасов, знайшовши на дзвіниці Нікольського кафедрального собору два дзвони, виготовлені наприкінці XVII століття.

Однак ні службовці Оренбурзької єпархії, ані місцеві краєзнавці нічого про історію цих дзвонів не знали. Через два місяці Тарасов повторно оглянув один із дзвонів з усіх боків, у тому числі і там, де не міг цього зробити раніше.

 

Обставини попадання дзвона в Оренбург достеменно невідомі. Припускається, що його перевезли туди в середині 1940-х років.

Фото дзвона, зроблене в 1920-30-х роках

Наразі "Голуб" не використовується для церковного дзвону: в нього зник ударник (серце), по стінці пішла тріщина.

Інші матеріали за темою "МАЗЕПА"

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.