ПОМЕР ЕДУАРД ШЕВАРДНАДЗЕ. Додані ФОТО

Колишній міністр закордонних справ СРСР, а згодом президент Грузії Едуард Шеварднадзе помер на 87-му році життя.

Про це повідомляє BBC.

Помічниця Шеварднадзе Марина Давіташвілі повідомила, що він помер у понеділок у лікарні в Тбілісі після довгої хвороби.

Едуард Шеварднадзе народився в 1928 році в Ланчхутському районі Грузії в багатодітній сім'ї вчителя російської мови та літератури і з 10 років підробляв листоношею.

З відзнакою закінчив медичний технікум і вступив до інституту без іспитів, але отримав пропозицію очолити комсомольську організацію і надав перевагу політичній кар'єрі.

Міністр закордонних справ СРСР Едуард Шеварднадзе (праворуч) і держсекретар США Джеймс Бейкер

Дослужившись до першого секретаря Тбіліського міськкому, 44-річний Шеварднадзе в 1972 році очолив парторганізацію Грузинської РСР, а незабаром - і всю республіку.

У 1970-х роках керівник Грузії близько зійшовся з "територіальним" сусідом, першим секретарем Ставропольського (Російська СФРР) крайкому партії Михайлом Горбачовим.

Із головою Державної ради Куби Фіделем Кастро

Через 2,5 місяця після приходу до влади (1985 рік) Горбачов викликав Шеварднадзе до Москви і запропонував йому стати міністром закордонних справ. Головою МЗС СРСР Шеварднадзе був до 1990 року. У 1985-1990 рр. був членом Політбюро ЦК (Центрального комітету) Компартії СРСР.

Із прем'єр-міністром Великої Британії Марґарет Тетчер

Після розпаду СРСР і повалення режиму Звіада Гамсахурдіа грузинські політичні сили запропонували колишньому радянському чиновнику знову очолити республіку, тепер уже незалежну.

 Громадянська війна часів Гамсахурдіа

Двічі - у листопаді 1995-го і в квітні 2000 року - Едуард Шеварднадзе з великою перевагою вигравав президентські вибори.

Він керував країною до 2003 року і був усунутий із посади внаслідок "Революції троянд". Його наступником став Михеїл Саакашвілі.

 Всі фото: РІА Новості

Після революції Шеварднадзе залишився у Грузії, жив у маєтку в Тбілісі.

Дивіться також інші матеріали за темою "Грузія"

Гарвардські студії Омеляна Пріцака… під кутом зору КГБ УССР

Професор Гамбурзького, Вашингтонського, Гарвардського, Київського університетів, засновник і перший директор Українського наукового інституту в Гарварді, сходознавець зі світовим ім'ям, знавець півсотні мов, дослідник давньої історії України, зокрема джерельної бази, яка свідчила про осібні витоки української державності і про українські терени як центр державотворення. Саме послідовний україноцентризм Омеляна Пріцака став головною причиною прискіпливої уваги до його постаті КГБ УССР.

Фундаменти палацу Кирила Розумовського. Історична довідка об'єкта культурної спадщини

В результаті обстежень залишків мурувань XVIII ст. в садибі по вул. Івана Мазепи у Києві, з’ясувалося, що під руїнами будівлі кінця ХІХ ст. збереглися фундаменти та підвали київського палацу останнього українського гетьмана Кирила Розумовського. Цю пам’ятку ще в 30-х роках минулого століття вважали беззворотньо втраченою. Я терміново виготовив історичну довідку, за якою Департамент охорони культурної спадщини КМДА мав би внести фундаменти палацу Кирила Розумовського до переліку щойновиявлених об’єктів культурної спадщини. Однак Департамент відхилив довідку і правоохоронного статусу об'єкту не надав.

Хрест Симона Петлюри – капеланам Армії УНР

У червні 1944-го в Рівненському рибтресті в одній із шухляд столу працівники знайшли дві грамоти до Хреста Симона Петлюри. Цупкі аркуші бланків із тризубом, оригінальною печаткою червоного кольору та фразою "Іменем Української Народної Республіки…" не могли не привернути увагу й не насторожити.

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.