Джемілєва висунули на Нобелівську премію миру

Низка громадських організацій Татарстану (республіка у складі Російської федерації) висунули лідера кримських татар Мустафу Джемілєва на здобуття Нобелівської премії миру.

Серед цих організацій - Рада старійшин, Татарський громадський центр та Меджліс татарського народу, повідомляє BBC.

"Безсумнівно, Мустафа Джемілєв – один із найбільш гідних претендентів на цю престижну премію", - йдеться у спільній заяві татарських організацій.

Вони наголосили, що завдяки пану Джемілєву "кримські татари стали інтегрованою частиною українського суспільства" і "беруть активну участь у державно-політичному будівництві сучасної України".

У березні висунути пана Джемілєва на здобуття Нобелівської премії миру українську владу закликав колишній прем’єр-міністр України Євген Марчук.

Мустафа Джемілєв iз 1960-х років вів у Радянському Союзі дисидентську і правозахисну діяльність.

Він 15 років відсидів у радянських таборах, борючись за право свого народу повернутися на батьківщину з місць сталінської депортації. Очолюваний Джемілєвим кримськотатарський національний рух досяг цієї мети виключно мирним шляхом. З 1991 до 2013 року він був головою Меджлісу кримськотатарського народу.

Раніше Джемілєва вже двічі - у 2009 та 2011 роках - висували на здобуття Нобелівської премії миру.

1998 року Мустафа-ага став лауреатом щорічної правозахисної премії імені Нансена Управління Верховного комісару ООН у справах біженців, а 15 квітня 2014 року його нагородили Орденом Турецької Республіки – найвищою державною нагородою цієї країни.

22 квітня 2014 року Джемілєву, який різко виступає проти анексії Криму Росією, при виїзді з Криму невідомі люди зачитали та вручили акт про заборону на в’їзд на територію Росії до 2019 року.

Нобелівська Премія миру - одна з п'яти Нобелівських премій, заснованих заповітом шведського винахідника і підприємця Альфреда Нобеля. Вручається з 1901 року. Торічний лауреат - міжнародна Організація із заборони хімічної зброї.

Відповідно до волі Нобеля, Премія миру повинна присуджуватись фізичним особам або організаціям, які "зроблять найбільший або найкращий внесок у дружні стосунки між націями, у скасування або скорочення чинних армій та в проведення мирних зібрань".

Дивіться також:

"Россия против Мустафы Джемилева". 1976 рік

Як депортували кримських татар і що з того вийшло

Анексія 1783 року. Російська імперія захоплює Крим

Волзькі татари згадали, як Іван Грозний брав Казань. ФОТО

"Русский Крым"? Національний склад регіону в 1897-2001 рр.

Постанова про депортацію і перетворення Криму на область РРФСР

Про "народ-дисидент" і "розчарованих патріотів" України

Два береги одного Степу. Про дружбу козаків і татар

Інші матеріали за темою "Кримські татари"

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.