Спецпроект

УПЦ МП отримала майно у центрі Львова під єпархіальне управління

Львiвська єпархiя Української Православної Церкви (Московського патрiархату) безкоштовно дiстала примiщення в історичному центрi мiста. Раніше там планувався музей.

Розпорядження пiдписав голова Львівської ОДА Олег Сало наприкiнцi 2013 року, повідомляють Львівські Новини.

Завдяки цьому релiгiйнiй органiзацiї передадуть три будiвлi вiйськового мiстечка на старовинній вулицi Пекарськiй у Личаківському районі - загальною площею 2,7 тисяч квадратних метрів.

Балансова вартiсть примiщень - приблизно 1,4 млн грн.

За споруду в центрi мiста велася боротьба з 1990-х років. Це питання знову i знову поставало перед головами ОДА, але жоден із них так i не взяв на себе вiдповiдальностi щодо передачi майна.

У вереснi 2013-го громадськi дiячi Львова звернулися з вiдкритим листом до тодішнього голови облдержадмiнiстрацiї Вiктора Шемчука, до голови облради, мiського голови Львова та представникiв державної влади передати цi будiвлi у власнiсть Церкви Християн Вiри Євангельської.

Але вже невдовзi у цих спорудах буде єпархiальне управлiння УПЦ МП. "На примiщення ми чекали 20 рокiв.

За всi роки Незалежностi Львiвськiй єпархiї не було передано жодної земельної дiлянки чи квадратного метра примiщень", - скаржиться iєродиякон Маркiян (Каюмов), прес-секретар Львiвської єпархiї УПЦ МП.

За словами ієродиякона, наразі єпархiальне управлiння мiститься на вулицi Короленка, на територiї церкви Георгiя Побiдоносця. Але цей храм належить росiйськiй громадi, тому "нема можливостi розгорнутись".

Церква задумала масштабну реставрацiю коштом вiрян. "Цi об'єкти - iсторична пам'ятка, тому руйнувати нiчого не будемо. Звичайно, доведеться вкласти багато коштiв у реставрацiйно-вiдновлювальнi роботи, адже будiвлi були у занедбаному станi десятками рокiв", - каже iєродиякон Маркiян.

Щоправда, через це розпорядження назрiває хвиля невдоволення серед львiв'ян. "Я, як i багато iнших громадських дiячiв, пiдписувались, аби примiщення у жодному разi не вiддавати Московському патрiархату, - каже Iгор Калинець. - Думаю, будемо протестувати".

Iгор Калинець нагадує, що було кiлька варiантiв щодо передачi цих споруд: українськiй протестантськiй Церквi, яка просила їх давно, пiд лiтературний музей або музей Шевченка. А ще - їх можна було вiддати пiд оздоровчий заклад для неповносправних дiтей.

Дивіться також інші матеріали за темами "Чиновники" та "УПЦ МП"

В оці тайфуна. Як проголосили Акт Злуки

У цей день здавалося, що буревії історії втомилися і зупинили свій руйнівний рух. Насправді над Київом зупинилося "око тайфуну", де вітру може не бути. Навколо ж української столиці усе пригиналося від буревіїв.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.