Спецпроект

У південноосетинській столиці буде створено Музей геноциду

Керівництво самопроголошеної республіки Південна Осетія 8 серпня на Соборній площі Цхінвалі взяло участь в установці таблички на одній з будівель, в якій розташовуватиметься Музей геноциду.

Про це повідомляє ekhokavkaza.com.

У церемонії взяв участь і екс-глава республіки Едуард Кокойти.

"Події серпня 2008 року неоднозначні. Це, з одного боку, трагедія, але в теж час цей і свято, оскільки тоді припинився багаторічний геноцид осетинського народу", - наводить слова Кокойты ресурс.

Діючий глава республіки, у свою чергу, сказав, що роботи по відновленню зруйнованої п'ять років тому будівлі, в якій планується створення Музею геноциду, почнуться незабаром.

"Найближчим часом почнуть облаштовувати будівлю під музей. За багато років набралося багато матеріалу, і цей музей потрібний - народ повинен знати свою історію", - сказав Леонід Тібілов.

Південна Осетія — самопроголошена частково визнана держава на південному Кавказі. Значна частина світової спільноти (в т.ч. й Україна) розглядає Південну Осетію (Цхінвальський регіон) як зону етнополітичного конфлікту, при цьому визнаючи її частиною території Грузії у складі трьох адміністративних одиниць.

2008 року за підтримки і збройного втручання Росії регіон було повністю виведено з-під контролю Грузії, після чого його незалежність визнали Російська Федерація, Венесуела, Нікарагуа, Науру.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.