На Дніпропетровщині відкрили пам'ятні знаки воїнам Армії УНР. ФОТО

Благодійний фонд "Героїка" відкрив два пам’ятних знаки на території Дніпропетровської області, присвячених воїнам Армії Української Народної Республіки: меморіальну дошку сотнику Никифору Авраменку та пам’ятник на могилі козака Спиридона Тропка.

У рамках відзначення 120-ліття з дня народження та 40-ліття з дня смерті сотника (капітана) Армії УНР Никифора Авраменка, було відкрито пам’ятну дошку по вулиці Дедишка, 2 у Верхньодніпровську.

Вшанувати легендарного бійця прибули не лише мешканці його рідного Верхньодніпровська, але й гості з Дніпропетровської, Кіровоградської, Запорізької, Київської, Черкаської областей, міста Києва та українці з Польщі.

Меморіальна дошка на честь сотника була відкрита на стіні церкви УПЦ КП у Верхньодніпровську

Галина Авраменко, рідна донька сотника, яка мешкає у Познані, передала до Верхньодніпровська землю з могили батька.

Вшанувати Никифора Авраменка не прибули представники місцевої влади, проігнорувавши запрошення організаторів. Натомість урочисту подію відвідали численні нащадки сотника із Запоріжжя та Кіровограда.

Того ж дня у сусідньому з Верхньодніпровськом селі Дніпровокам’янка фонд "Героїка" відкрив пам’ятник на могилі козака (рядового) Армії УНР Спиридона Тропка, який загинув 1918 р. в бою з махновцям за місто Катеринослав (тепер Дніпропетровськ).

За радянських часів могила дивом збереглись завдяки місцевому селянину Василю Сідаку, який зберіг місце поховання воїна у його рідному селі. Спогади родини Сідаків зібрав краєзнавець Сергій Злючий.

У 2013 році науковець Олег Репан віднайшов у фондах Державного архіву Дніпропетровської області відомості про смерть та похорон Спиридона Тропка, за якими вдалось встановити точну дату загибелі козака.

Завдячуючи допомозі жертводавців та численних волонтерів: представників Верхньодніпровського козацтва і січеславських свободівців – на могилі бійця вдалось встановити петлюрівський хрест.

Фото: фонд "Героїка"

"Своєю діяльністю ми прагнемо донести до людей не лише історичну правду, - підкреслив керівник фонду "Героїка" Павло Подобєд. - Допоки українці цуратимуться тих, хто поставив на перше місце батьківщину, а не гроші і маєтки – доти ми заслужено житимемо в державі безправ’я та свавілля".

Благодійний фонд "Героїка" - громадський рух, який ставить на меті відродження українських військових поховань, встановлення пам’ятників та пам’ятних знаків на честь борців за незалежність України.

Від часу появи (2010 р.) "Героїка" встановила більше 20 монументів та пам’ятних знаків у Києві, Херсонській, Рівненській, Івано-Франківській, Черкаській, Тернопільській, Хмельницькій та Київській областях.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.