Спецпроект

У Португалії презентували наукову збірку про Голодомор

У Лісабоні презентували збірку наукових статей португальських істориків "Голодомор — невідома українська трагедія" ("Holodomor — A desconhecida tragédia ucraniana (1932-1933)").

Як повідомляє Спілка українців у Португалії, ідея видання виникла після проведення "Днів української культури та історії у Лісабонському університеті" у 2009 році, під час яких відбулася наукова конференція щодо Голодомору 1932-33 років в Україні.

"Ця збірка — результат плідної співпраці, з одного боку, громадської організації Спілки українців у Португалії з посольством України (до президенства Януковича, який фактично заперечив характер геноциду проти українців у Голодоморі), та провідного ВУЗу Португалії — Лісабонського університету з Асоціацією іберо-слов’янських мов та португальських істориків, з іншого", — йдеться у повідомленні.

Раніше внаслідок активної діяльності Спілки у п’яти містах Португалії, муніципальні ради у своїх рішеннях визнали Голодомор 1932-1933 років актом геноциду проти українського народу.

Нагадаємо, що цього року відзначають 80-і роковини Голодомору 1932-1933 років в Україні. Громадський комітет із вшанування пам’яті жертв Голодомору-геноциду вже розпочав підготовку до проведення пам’ятних заходів 23 листопада.

Як і де жили наші аристократи

"Пробираючись крізь чагарники, немов у фільмі про Індіану Джонса, ми очікували, що вийдемо на галявину та побачимо бодай руїни чи фундамент споруди. Але коли хащі скінчилися, ми ступили на переоране поле. Перед нами була лише оброблена плугом земля".

Командир гармати "Історик"

Іменем ужгородця Миколи Гаєвого назвали Центр сучасної історії в Українському католицькому університеті.

"Жила однією ідеєю: вільна Україна": до 120-річчя Оксани Мешко

Учасники дисидентського руху називали її "козацькою матір'ю", вкладаючи в цю метафору готовність стійкої, незламної жінки до жертовної боротьби. Оксана Мешко ввійшла в історію українського правозахисного руху як громадська діячка, співзасновниця і лідер Української Гельсінської групи.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.