Поляки теж видали комікси про Голодомор та УРСР. ФОТО

У Польщі переклали і видали "Українські щоденники (зошити)" – графічну новелу про історію України. Італійський художник Іґорт кілька місяців мешкав у Дніпропетровську, Криму та Києві, збираючи свідчення про Голодомор і життя в Українській РСР.

Про це повідомляє Gildia.pl.

"Іґорт оживляє спогади українців і допомагає нам краще зрозуміти обставини нещасного краю, де на зміну жорстокій сталінській спадщині прийшла неспокійна сучасність - нема гулагів, але є політичні вбивства і всюдисуща корупція", - йдеться в анотації польського видання.

Як відомо, наразі "Українські щоденники" вийшли італійською, французькою, німецькою та англійською.

 Обкладинка польського видання "Українських зошитів"

В основі книги графічних новел – спогади чотирьох "маленьких" людей, долі яких відзначені жорстокими періодами історії цього століття. Серафима Андріївна розповіла про Голодомор 1932-33 років, Микола Васильович згадує німецьку окупацію і післявоєнні роки за Сталіна і Брежнєва.

Марія Іванівна згадує, як у 1930-тих вулицями їздили вози, завалені трупами. Вона сумує за брєжнєвськими часами, коли продукти були дешевими, хоча одяг і решту товарів можна було купити лише у розстрочку. Сьогодні, витративши всі гроші на лікування, Марія Іванівна просить милостиню і чекає смерті.

Микола Іванович ностальгує за колгоспом і почувається загубленим у сьогоднішній Україні.

 

"Я хотів показати не Історію з великої літери, а маленьку, особисту історію, - розповів Іґорт "Історичній Правді". - Тому я працював як журналіст, розмовляючи з людьми і уникаючи найменшої вигадки, навіть коли вона сама просилася для зв'язки сюжету.

Коли я повертався з України в Париж, мені було гидко бачити наш надмірний достаток. В Україні була бідність, але сповнена гідності. Однак тема голоду дуже табуйована - так, наче сталінський страх триває дотепер. Люди неохоче про це говорять.

Я сам з Італії і належу до лівих. І мої товариші-ліваки стурбовано мене питали, коли я розповів їм почуті історії про Голодомор: "Ти ж не будеш це малювати? Ти ж не даси нашим опонентам такий козир? Адже праві почнуть маніпулювати цими фактами".

Так, якщо праві почнуть маніпулювати, це буде проблема. Однак іще більша проблема - ігнорувати історичну правду".

 Іґорт із французьким виданням "Українських зошитів". Фото: Павло СОЛОДЬКО

Польське видання "Українських щоденників" коштує 79 злотих (близько 200 грн).

Дивіться також:

"Українські щоденники". Французьке видання. СКАНИ

Інститут національної пам'яті видав комікс про убивство нациста. ФОТО

Школяр намалював шпаргалку до "Слова о полку Ігоревім". КОМІКС

Інші матеріали за темою "Комікс"

У пошуках Костя Щита

На початку 2021 року, гортаючи скановані копії українського щоденника "Свобода", я натрапив на вельми просте пошукове оголошення: людина, яку шукали, була родом з моєї рідної Мерефи. Як згодом стало відомо, цією людиною був Костянтин Мусійович Щит — старшина української армії та тенор Української Республіканської Капели, яскраву історію життя якого впродовж майже сторіччя тримали в таємниці родичі з двох різних частин світу.

Гарвардські студії Омеляна Пріцака… під кутом зору КГБ УССР

Професор Гамбурзького, Вашингтонського, Гарвардського, Київського університетів, засновник і перший директор Українського наукового інституту в Гарварді, сходознавець зі світовим ім'ям, знавець півсотні мов, дослідник давньої історії України, зокрема джерельної бази, яка свідчила про осібні витоки української державності і про українські терени як центр державотворення. Саме послідовний україноцентризм Омеляна Пріцака став головною причиною прискіпливої уваги до його постаті КГБ УССР.

Фундаменти палацу Кирила Розумовського. Історична довідка об'єкта культурної спадщини

В результаті обстежень залишків мурувань XVIII ст. в садибі по вул. Івана Мазепи у Києві, з’ясувалося, що під руїнами будівлі кінця ХІХ ст. збереглися фундаменти та підвали київського палацу останнього українського гетьмана Кирила Розумовського. Цю пам’ятку ще в 30-х роках минулого століття вважали беззворотньо втраченою. Я терміново виготовив історичну довідку, за якою Департамент охорони культурної спадщини КМДА мав би внести фундаменти палацу Кирила Розумовського до переліку щойновиявлених об’єктів культурної спадщини. Однак Департамент відхилив довідку і правоохоронного статусу об'єкту не надав.

Хрест Симона Петлюри – капеланам Армії УНР

У червні 1944-го в Рівненському рибтресті в одній із шухляд столу працівники знайшли дві грамоти до Хреста Симона Петлюри. Цупкі аркуші бланків із тризубом, оригінальною печаткою червоного кольору та фразою "Іменем Української Народної Республіки…" не могли не привернути увагу й не насторожити.