У соборі Паризької Богоматері застрелився французький історик

78-річний історик та ультраправий есеїст Домінік Веннер, що брав активну участь у боротьбі проти легалізації у Франції одностатевих шлюбів, покінчив з собою перед алтарем собору Нотр-Дам-де-Парі.

Про це повідомляє "Інтерфакс".

Веннер вистрілив собі в рот біля вівтаря. Після інциденту співробітники французької поліції евакуювали з храму людей.

Незадовго до самогубства історик розмістив на своєму сайті текст, у якому йшлося про необхідність "нових дій, показових і символічних", які будуть здатні пробудити "приспану свідомість", і закликав до радикального спротиву новому закону.

Трагічний інцидент стався 21 травня о 16:00 за місцевим часом (17.00 за Київським) - за кілька годин до концерту на підтримку одностатевих шлюбів на площі Бастилії в Парижі.

Наразі поліція не озвучує мотиви, котрі підштовхнули Веннера покінчити життя самогубством.

Домінік Веннер народився 1935 року в Парижі. У молодості він приєднався до руху націоналістів у Франції, був прихильником радикальних заходів і навіть провів півтора роки за ґратами за участь у діяльності підпільної терористичної Секретної збройної організації (OAS).

Незважаючи на ультраправі політичні погляди, Веннер був визнаним есеїстом, автором низки історичних праць, зокрема, про революцію 1917 року в Росії. Його "Історія Червоної армії" відзначена Французькою академією 1981 року.

У пошуках Костя Щита

На початку 2021 року, гортаючи скановані копії українського щоденника "Свобода", я натрапив на вельми просте пошукове оголошення: людина, яку шукали, була родом з моєї рідної Мерефи. Як згодом стало відомо, цією людиною був Костянтин Мусійович Щит — старшина української армії та тенор Української Республіканської Капели, яскраву історію життя якого впродовж майже сторіччя тримали в таємниці родичі з двох різних частин світу.

Гарвардські студії Омеляна Пріцака… під кутом зору КГБ УССР

Професор Гамбурзького, Вашингтонського, Гарвардського, Київського університетів, засновник і перший директор Українського наукового інституту в Гарварді, сходознавець зі світовим ім'ям, знавець півсотні мов, дослідник давньої історії України, зокрема джерельної бази, яка свідчила про осібні витоки української державності і про українські терени як центр державотворення. Саме послідовний україноцентризм Омеляна Пріцака став головною причиною прискіпливої уваги до його постаті КГБ УССР.

Фундаменти палацу Кирила Розумовського. Історична довідка об'єкта культурної спадщини

В результаті обстежень залишків мурувань XVIII ст. в садибі по вул. Івана Мазепи у Києві, з’ясувалося, що під руїнами будівлі кінця ХІХ ст. збереглися фундаменти та підвали київського палацу останнього українського гетьмана Кирила Розумовського. Цю пам’ятку ще в 30-х роках минулого століття вважали беззворотньо втраченою. Я терміново виготовив історичну довідку, за якою Департамент охорони культурної спадщини КМДА мав би внести фундаменти палацу Кирила Розумовського до переліку щойновиявлених об’єктів культурної спадщини. Однак Департамент відхилив довідку і правоохоронного статусу об'єкту не надав.

Хрест Симона Петлюри – капеланам Армії УНР

У червні 1944-го в Рівненському рибтресті в одній із шухляд столу працівники знайшли дві грамоти до Хреста Симона Петлюри. Цупкі аркуші бланків із тризубом, оригінальною печаткою червоного кольору та фразою "Іменем Української Народної Республіки…" не могли не привернути увагу й не насторожити.