Помер дослідник УПА Григорій Дем'ян

На 84–му році життя помер Григорій Дем'ян – історик, етнограф і педагог.

"Не стало нашого вчителя, людини, яка скерувала на шлях дослідження історії визвольного руху не одного відомого сьогодні дослідника", - повідомляє прес-служба ЦДВР. - Все почалося з його уроків: від першої наукової роботи до створення 10 років тому Центру досліджень визвольного руху".

Григорій Дем'ян – історик, фольклорист, етнограф, літературознавець, археолог, краєзнавець, мистецтвознавець, педагог, народний депутат України у 1994—1998 роках.

Народився 2 червня 1929 р. у селі Грабовець, тепер Сколівського району Львівської області. Закінчив Стрийське педагогічне училище (1949), історичний факультет Львівського державного університету ім. Ів. Франка (1960), аспірантуру Ужгородського державного університету (1971). Кандидат історичних наук (1989).

До останніх днів працював старшим науковим співробітника відділу фольклористики Інституту народознавства НАН України у Львові.

Перший лауреат республіканської Премії ім. Павла Чубинського (1989), Фонду духовного відродження ім. митрополита Андрея Шептицького (1992). Нагороджений пам’ятними медалями Климента Квітки, Михайла Грушевського і Степана Бандери.

Досліджував суспільно-політичну, громадсько-культурну діяльність і творчу спадщину І.Вагилевича, І.Франка, Т.Шевченка, С.Бандери, А.Волошина, М.Зубрицького, Є.Бохенської, О.Гасина та ін. Записав десятки тисяч зразків українського фольклору.

Автор більше 1000 публікацій, у тому числі:

  • "Таланти Бойківщини" (1991),

  • "Іван Вагилевич — історик і народознавець" (1993),

  • "Повстанський мартиролог Сколівщини", "Як підготувати повстанський мартиролог району" (1998),

  • "Бандерівці" (2000),

  • "Гуцульщина у визвольній боротьбі ОУН і УПА. Нарис історії та фольклористики",

  • "Українські повстанські пісні 1940—2000 років: (історико-фольклористичне дослідження)" (2003),

  • "Генерал УПА Олекса Гасин — "Лицар" (2003),

  • "Українська фольклористика в Галичині кінця XVIII — початку XIX ст." (2004),

  • "Степан Бандера та його родина в народних піснях, переказах та спогадах" (2006).

  • "Грабовець, (історико-народознавче дослідження)" Львів, 2007

Помер Григорій Дем'ян 12 квітня 2013 року, похований у рідному селі Грабовець.

"Історична Правда" приєднується до співчуттів рідним і близьким науковця.

У пошуках Костя Щита

На початку 2021 року, гортаючи скановані копії українського щоденника "Свобода", я натрапив на вельми просте пошукове оголошення: людина, яку шукали, була родом з моєї рідної Мерефи. Як згодом стало відомо, цією людиною був Костянтин Мусійович Щит — старшина української армії та тенор Української Республіканської Капели, яскраву історію життя якого впродовж майже сторіччя тримали в таємниці родичі з двох різних частин світу.

Гарвардські студії Омеляна Пріцака… під кутом зору КГБ УССР

Професор Гамбурзького, Вашингтонського, Гарвардського, Київського університетів, засновник і перший директор Українського наукового інституту в Гарварді, сходознавець зі світовим ім'ям, знавець півсотні мов, дослідник давньої історії України, зокрема джерельної бази, яка свідчила про осібні витоки української державності і про українські терени як центр державотворення. Саме послідовний україноцентризм Омеляна Пріцака став головною причиною прискіпливої уваги до його постаті КГБ УССР.

Фундаменти палацу Кирила Розумовського. Історична довідка об'єкта культурної спадщини

В результаті обстежень залишків мурувань XVIII ст. в садибі по вул. Івана Мазепи у Києві, з’ясувалося, що під руїнами будівлі кінця ХІХ ст. збереглися фундаменти та підвали київського палацу останнього українського гетьмана Кирила Розумовського. Цю пам’ятку ще в 30-х роках минулого століття вважали беззворотньо втраченою. Я терміново виготовив історичну довідку, за якою Департамент охорони культурної спадщини КМДА мав би внести фундаменти палацу Кирила Розумовського до переліку щойновиявлених об’єктів культурної спадщини. Однак Департамент відхилив довідку і правоохоронного статусу об'єкту не надав.

Хрест Симона Петлюри – капеланам Армії УНР

У червні 1944-го в Рівненському рибтресті в одній із шухляд столу працівники знайшли дві грамоти до Хреста Симона Петлюри. Цупкі аркуші бланків із тризубом, оригінальною печаткою червоного кольору та фразою "Іменем Української Народної Республіки…" не могли не привернути увагу й не насторожити.