Спецпроект

У Польщі проведуть "реконструкцію" Волинської трагедії

У містечку Радимно поблизу українського кордону 20 липня люди, одягнені у мундири УПА, проведуть, як наголошують організатори, "реконструкцію Волинської різанини".

Про це повідомляє Польське Радіо.

Організатором акції є товариство історичної реконструкції "X.D.O.K." із Перемишля.

Польський історик, професор Анджей Пачковський наголосив: "Це має той же зміст, що й реконструкція подій війни з людьми, яких палять у крематоріях".

Однак попри критику організація з Перемишля не здається.

"Ми у 2010 році організували велике історичне видовище під назвою "На нелюдську землю", - заявив голова "X.D.O.K." Мирослав Майковський. - Це стосувалося депортації поляків на Схід, але крім завантаження у вагони для худоби нам треба було показати увесь трагізм "Голгофи Сходу". І нам це вдалося зробити".

За словами Майковського, реконструктори не збираються демонструвати найбільш жахливих сцен: "А оскільки мої слова про те, що нічого страшного в цьому не буде, не переконують людей, то я просто запрошую на реконструкцію. І запевнюю, що ті, хто нас звинувачує у кровожерності, будуть розчаровані".

До ідеї реконструкції під назовю "Волинь-1943: жертви волають не про помсту, а про пам’ять", приєдналося міське управління культури міста Радимно (Ярославський повіт Підкарпатського воєводства, де до депортацій 1940-х років мешкали й українці).

Керівник управління Дорота Ґуня вважає, що в Польщі мало знають про волинські події 1943 року, а тому реконструкція виявиться добрим популяризатором цього.

"Ті глядачі, які спостерігатимуть за реконструкцією, я переконана, це в більшості люди, молоді люди, які не знають нічого про волинські події, - зазначила Ґуня. - Я думаю, що таку реконструкцію варто зробити, аби вшанувати пам’ять людей, що загинули тоді. 70-та річниця цих подій зобов’язує нас до цього. Питання – чому саме в Радимні? Я відповідаю: а чому б і ні?".

Голова Об’єднання українців у Польщі Петро Тима звертає увагу, що реконструкції зазвичай проводяться в тих місцях, де події відбувалися.

На думку Тими, відтворення Волинського конфлікту у південно-східній Польщі, де, попри запевнення організаторів, пам’ять про польсько-українське протистояння є повсюдною, має зовсім інший контекст:

"Проводити реконструкцію на польсько-українському пограниччі, де конфлікт мав зовсім інший вимір і де його пам’ять не осмислена – це все одно, що створювати щось відірване від місцевого контексту, щось на зразок політичної акції або шоу, - зазначив Тима. - Важко уявити [тутешню] реконструкцію в контексті волинських подій. Це дуже делікатна тема, не тільки в контексті відносин народів, але і в контексті вшанування жертв трагедії.

Голова Об'єднання українців у Польщі підкреслює, що озвучена ідея заохотити молодь до вивчання історії волинських подій може призвести до зовсім інших результатів, адже є "приклади хоча б з 90-их років, коли до шкіл Перемишля було придбано книжки, що досить однобоко висвітлюють українсько-польське минуле".

"Це вагома зміна в дискурсі стосовно Волинської трагедії", - підсумував Тима.

Реконструкція Волинської трагедії в Радимні відбудеться 20 липня. Почнеться перед смерканням і буде тривати кількадесят хвилин. Буде підпалено декілька спеціально збудованих дерев’яних хат, що мають нагадувати село на Волині.

Місцева влада міста Стальова Воля підтримала ідею реконструкції волинських подій і виділила на її проведення 5 тисяч злотих (1,5 тисячі доларів). Патроном реконструкції буде Польське Радіо Ряшів. 

Волинська трагедія - обопільні етнічні чистки українського і польського населення, здійснені Українською Повстанською aрмією та польською Армією Крайовою за участю польських батальйонів шуцманшафту та радянських партизанів у 1943 році під час Другої світової війни на Волині.

Є частиною масштабного польсько-українського міжетнічного конфлікту 1940-х років. Існують різні версії подій на Волині, внаслідок яких загинули десятки тисяч поляків та тисячі українців. В Польщі існує доволі потужний правий "кресовий рух", який використовує події 1940-х для зображення українців як різунів і паліїв.

Нещодавно в Любліні польські історики обговорювали Волинську трагедію без участі українців. Керівник Інституту національної пам'яті Польщі в односторонньому порядку покладає провину за українсько-польський міжетнічний конфлікт 1940-х на українців, називаючи трагедію "різаниною" і "геноцидом".

У червні 2011 року повідомлялося про плановане прийняття ВР і польським Сеймом спільної заяви щодо подій українсько-польського протистояння часів Другої світової. Заява досі не прийнята.

Дивіться також інші матеріали ІП на тему "Волинська трагедія"

Як Україна відбудовувала Крим після війни і депортації

Жодного "подарунка Хрущова" не було. У 1954 році на прохання Кремля Україна взялася рятувати зруйнований війною і украй занедбаний Російською РФСР Крим - із розваленою економікою і депортованим населенням.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.