Путіну вигідний культ Сталіна - Die Zeit

Hавіть через 60 років після своєї смерті Сталін залишається фігурою, що викликає чимало суперечок у російському суспільстві, - пише видання. - І все тому, що керівництво держави і її еліта досі не змогли або не захотіли визначити своє ставлення до минулої історичної епохи.

Про це повідомляє Die Zeit.

На думку видання, в Росії немає єдиної думки з приводу того, на яку ж історичну спадщину спиратися пострадянській Росії, куди вона йде і куди хоче йти.

"Владімір Путін завжди дотримувався балансу стосовно минулого країни", - продовжує німецький журналіст.

Путін то називав розвал Радянського Союзу "найбільшою геополітичною катастрофою століття" і повертав старий радянський гімн на хвилі ностальгії за минулим, то відвідував місця розстрілів жертв сталінізму і схиляв голову перед убитими у Катині польськими офіцерами.

З одного боку, розмірковує автор, перемога у Другій світовій має в політичному плані величезне значення для Кремля. Вона слугує свого роду "межовим каменем" для сучасної Росії - вже саме відсилання до радянських часів дає право владі Путіна "йти на будь-які виборні фальсифікації".

З іншого боку, "нещадний аналіз сталінської системи міг би виявити паралелі з нинішнім режимом Путіна - з його монополією на владу, з прірвою між керівництвом і населенням". Що, пише автор, є для влади вкрай небажаним.

"Все ж історія залишається тактичним інструментом, з якого можна сконструювати все що завгодно, і служить цей інструмент владі, - підсумовує автор. - Історію тлумачать не історики, а політики і політтехнологи з Кремля. І заважають країні усвідомити своє минуле".

А безперервні суперечки навколо особистості Сталіна лише допомагають спотворити спогади про минуле. Виходить, що з одного боку стоїть верховний головнокомандувач, а з іншого - армія: "Але ж простий солдат заслужив куди більше почестей, ніж нині прийнято вважати".

Гарвардські студії Омеляна Пріцака… під кутом зору КГБ УССР

Професор Гамбурзького, Вашингтонського, Гарвардського, Київського університетів, засновник і перший директор Українського наукового інституту в Гарварді, сходознавець зі світовим ім'ям, знавець півсотні мов, дослідник давньої історії України, зокрема джерельної бази, яка свідчила про осібні витоки української державності і про українські терени як центр державотворення. Саме послідовний україноцентризм Омеляна Пріцака став головною причиною прискіпливої уваги до його постаті КГБ УССР.

Фундаменти палацу Кирила Розумовського. Історична довідка об'єкта культурної спадщини

В результаті обстежень залишків мурувань XVIII ст. в садибі по вул. Івана Мазепи у Києві, з’ясувалося, що під руїнами будівлі кінця ХІХ ст. збереглися фундаменти та підвали київського палацу останнього українського гетьмана Кирила Розумовського. Цю пам’ятку ще в 30-х роках минулого століття вважали беззворотньо втраченою. Я терміново виготовив історичну довідку, за якою Департамент охорони культурної спадщини КМДА мав би внести фундаменти палацу Кирила Розумовського до переліку щойновиявлених об’єктів культурної спадщини. Однак Департамент відхилив довідку і правоохоронного статусу об'єкту не надав.

Хрест Симона Петлюри – капеланам Армії УНР

У червні 1944-го в Рівненському рибтресті в одній із шухляд столу працівники знайшли дві грамоти до Хреста Симона Петлюри. Цупкі аркуші бланків із тризубом, оригінальною печаткою червоного кольору та фразою "Іменем Української Народної Республіки…" не могли не привернути увагу й не насторожити.

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.