Спецпроект

У Житомирі побудують окрему будівлю для музею природи

Музей природи, який залишився без власного приміщення, має переїхати в нову будівлю. Для будівництва нової будівлі музею природи в Житомирі визначили місце на Замковій площі, ліворуч від костелу, проти краєзнавчого музею.

Про це пише "Сегодня". 

 

Незважаючи на морози і снігопади, будівництво продовжується, хоча і не так швидко, як планувалося. Зараз, в лютому 2013 року, вже зроблений фундамент, почалося будівництво першого поверху.

Спочатку планувалося, що до кінця 2012 року будівля вже накриється дахом, а до кінця 2013-го новий музей надасть свої площі для більш зручного розміщення та огляду експонатів.

Наразі в Житомирі всі музеї, за винятком музею космонавтики, розміщуються в наданих для цього приміщеннях, а не в спеціально побудованих. Так, краєзнавчий музей, відділом якого і є музей природи, впродовж своєї майже півторастолітньої історії поміняв більше п'яти приміщень. І сьогодні вже протягом більше 2 років будівлю музею, розміщену на Замковій горі, знаходиться в стадії затяжного ремонту і музей закритий для відвідувачів.

Музей природи, як окремий музейний майданчик, діяв в Житомирі чверть століття. У 1987 році понад 15 тисяч експонатів музею були розміщені в будівлі Хрестовоздвиженської церкви (1900 р.). На першому поверсі у вітринах розміщувалися представники тваринного світу Полісся. У нижньому поверсі була представлена ​​колекція пісковиків, корисних копалин Волинського родовища, колекція гранітів, фотографії будівель і пам'ятників, де був використаний житомирський граніт. Це мавзолей у Москві, станції московського метро, ​​меморіальні комплекси "Хатинь" (в Білорусії) і Мамаїв курган (у Волгограді). В останньому залі найцікавіші експонати - скелет мамонта, фрагменти роги гігантського оленя, череп і кістки величезного носорога і печерного ведмедя.

У 1990 році експозиція музею природи була визнана однією з кращих в Україні.

У всі часи існування музею в будівлі церкви віруючі намагалися повернути собі храм, який протягом всієї своєї історії дуже недовго використовувався за своїм прямим призначенням. А в повоєнні роки аж до розміщення тут музею природи, використовувався як склад промтоварів.

У 2011 році будівлю Хрестовоздвиженської церкви було передано Житомирської єпархії Української Православної Церкви Московського патріархату, а музею природи пропонувалося кілька варіантів для переїзду. Але вони чи то не підходили для розміщення музею, чи то місто давало, а з рук не випускало. У підсумку цілий рік церква і музей співіснували в одному приміщенні. Настав час, коли музеєві "запропонували" покинути будівлю церкви. Поступово всі експонати музею були переміщені на зберігання в будівлю магістрату, яке для зберігання абсолютно не пристосоване. У нижньому поверсі церкви поки залишився скелет мамонта - немає фахівця, який зміг би розібрати його подетально, а потім зібрати в новому музеї.

 

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.