Він помер у лікарні в Токіо, повідомляє ІТАР-ТАСС із посиланням на японську Федерацію сумо.
Тайхо Кокі належав до вищого рангу майстрів (йокодзуна) в цьому виді єдиноборств. За свою кар'єру спортсмен здобув перемогу у 32 турнірах за Імператорський кубок - цей результат досі не перевершено жодним сумоїстом.
"Офіційне" японське ім'я чемпіона - Кокі Ная. Він народився на півдні Сахаліну в місті Сікука (сьогодні Поронайськ Сахалінської області РФ). Його батько - уродженець Харківської області Маркіян Боришко - завжди називав сина Іван.
 |
| Кокі Ная, 1956 рік |
Мати хлопця, Кійо Ная, походила з префектури Хоккайдо. Через сварку із батьками виїхала на Сахалін, де працювала у ткацькій крамниці. Там Кійо познайомилась з Маркіяном Боришком.
Батьківщина Маркіяна Боришка — найімовірніше, село Руні Рунівщина Полтавської губернії (тепер Зачепилівський район Харківської області, в цьому селі майже половина мешканців досі мають прізвище Боришко).
Юний українець переселився на південь Сахаліну 1900 року в складі групи українських переселенців, повідомляє українська "Вікі". 1905 року, після російсько-японської війни, Південний Сахалін перейшов під владу Японії.
1925 року М.Боришко опинився у південносахалінському містечку Одомарі (тепер м. Корсаков Сахалінської області РФ). 1928 року Маркіян і Кійо побралися, а наступного заснували власну молочну ферму. Від їхнього шлюбу народилося троє синів і донька. Тайхо Кокі був другим сином.
 |
| 1961 рік |
Під час Другої світової війни японський уряд став проводити жорстку політику щодо іноземців, тому 1943 року, за підозрою в шпигунській діяльності, поліція розлучила Маркіяна Боришка з сім'єю і помістила його в резервацію в селі Мікінай, де утримували осіб слов'янського походження.
Остаточно зв'язок з родиною було розірвано 1945 року через окупацію Сахаліну військами СРСР. Як і більшість японців, дружина Маркіяна з дітьми мусила рятуватися втечею на батьківщину, а Маркіяна нова влада туди не відпустила.
 |
| Тайхо-Іван - один із найтитулованіших борців сумо. Фото: foxsports.com.br |
Коли Кійо 1945 року повернулась додому, батьки відмовилися від неї як від жінки, що була заміжня за "шпигуном і росіянином". Родина була змушена покинути оселю батьків Ная Кійо і постійно мандрувати по Хоккайдо в пошуках заробітку.
Тим часом Маркіян три роки працював перекладачем з японської в органах радянської контррозвідки "СМЕРШ", поки 1949 року за сфабрикованою справою про "антирадянську діяльність" його знову не позбавили волі на 10 років.
 |
| Всі фото - з офіційного сайту Тайхо Кокі |
1954 року був амністований, працював сторожем Сахалінського обласного музею і помер 15 листопада 1960 року від запалення легень у Южносахалінську, нічого не знаючи про долю родини й успіхи сина.
У рік смерті батька Ная Кокі, який став сумоїстом у 1956 році, перейшов до вищого ешелону японської професійної ліги сумо (макіноуті), і тоді ж отримав приз за техніку боротьби. Став йокодзуною 1961 року.
Тайхо Кокі досі ставлять у приклад молодим спортсменам як еталон працьовитості, старанності і цілеспрямованості. Для світу японського сумо його кончина є великою втратою.
 |
| Пам'ятник японсько-українському сумоїсту. Фото: японська "Вікі" |
У зв'язку зі смертю борця по центральному японському телеканалу NHK була перервана трансляція першого в цьому році турніру з сумо в Токіо. Телеканал показав своїм глядачам записи найпам'ятніших і найяскравіших моментів у спортивному житті Тайхо Кокі.
Тайхо Кокі - кавалер державного ордену України "За заслуги" ІІІ ступеню.