На Печерську знайдено могилу матері Мазепи

Під будівлею Мистецького арсеналу в Києві знайдено останки ігумені Києво-Печерського Вознесенського монастиря Марії Магдалини (до чернецтва - Марина Мокієвська) - матері гетьмана Івана Мазепи.

Про це повідомляє Укрінформ з посиланням на КП.

За даними секретаря настоятельки Фроловського монастиря Херувіми, раніше на місці Мистецького арсеналу був розташований Києво-Печерський Вознесенський монастир, ігуменею в якому була мати Мазепи.

"У 1712 році, за п'ять років після смерті матері гетьмана, на місці монастиря вирішили побудувати завод "Арсенал". І за наказом Петра І храм переїхав з Печерська на Поділ - тепер це наш Фроловський монастир", - заявила черниця.

Коли на території заводу "Арсенал" вирішили зробити культурний центр, там стали проводити археологічні розкопки. Так було знайдено поховання черниць, у тому числі матері Мазепи. Загалом під Арсеналом знайшли більш як 260 поховань.

Прах черниць і матері Мазепи буде перепоховано на території Фроловського монастиря з благословення митрополита Київського, глави УПЦ МП Володимира.

За даними істориків, Марина Мокієвська народилася імовірно між 1617 і 1621 роком у старовинному шляхетському православному роді біля Білої Церкви. Взяла шлюб зі Степаном-Адамом Мазепою не пізніш за 1638 рік. Народила двох дітей - сина Івана і дочку Олександру.

Після смерті чоловіка в 1665 році присвятила себе громадському і церковному життю. Була членом Луцького Хрестовоздвиженського братства. За припущенням, у 1674 або 1675 році прийняла постриг із ім'ям Марії Магдалини.

У 1686 році вже була ігуменею Києво-Печерського Вознесенського жіночого монастиря. З 1687 року вона стала ігуменею Глухівського Преображенського жіночого монастиря.

Дивіться також:

Мазепа і Бандера можуть бути героями України

"Иван Мазепа и Российская империя. История "предательства"

Анафема Мазепі: чи існують для неї канонічні підстави?

У Полтаві ставлять п'єсу про зрадників-мазепинців

Палац Мазепи в Росії. На відміну від Батурина, ще цілий. ФОТО

Всі матеріали ІП на тему "Мазепа"

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.