У Полтаві назвали вулицю на честь полководця Російської імперії

Депутати Полтавської міськради вирішили назвати одну з вулиць міста на честь фельдмаршала Російської імперії, князя Івана Паскевича.

Про це повідомляє кореспондент ІП у Полтаві.

Депутати пояснюють своє рішення тим, що у травні 2012 року відзначатиметься 230 років з дня народження Паскевича, уродженця Полтави.

"В ієрархії видатних полководців Російської імперії, на мою думку, Паскевич займає місце після Суворова та Кутузова, - зазначив заступник голови Полтавської ОДА Олександр Коваль. - Його ім’я було незаслужено забуте завдяки радянській ідеології. За часів правління імператора Миколи І при ньому було дві видні фігури з Полтавщини: полководець Іван Паскевич і голова уряду Віктор Кочубей".

Вулиця Паскевича наразі перебуває у кварталі перспективної забудови.

Іван Паскевич (1782-1856) - один з українців, які розбудовували Російську імперію, довірена особа імператора Миколи І-го.

Народився в Полтаві, вів своє походження від старшини Полтавського полку, зокрема Паська - військового товариша в армії Богдана Хмельницького.

Учасник війн з турками 1806-1812 рр. та кампанії проти Наполеона 1812 року. Під час війни з Персією командував військами у Закавказзі (фактично був керівником замість номінального Єрмолова), окупував Вірменію і Азербайджан, відкривши шлях на столицю Персії Тегеран. За успішну кампанію отримав титул графа Ериванського (Єреванського).

Брав участь в "усмиренні" гірських народів Кавказу.

У 1831 році керував придушенням Польського визвольного повстання проти Російської імперії. Після успішного його здійснення був призначений намісником Польщі, отримавши титул графа Варшавського. Період правління полтавчанина називали "пасквичевою ніччю" - через репресії проти польської культури.

Пам'ятник Івану Паскевичу у Варшаві, у дворі резиденції імператорського намісника. Збудований у 1870-му, знесений у 1917-му. Зараз на цьому місці - палац президента Польщі

Під час угорського повстання 1848 року проти Австрійської імперії російські війська під командуванням Паскевича брали участь у придушенні революції в Угорщині.

Під час Кримської війни 1954-55 років командував армією на Дунаї. Помер у чині генерал-фельдмаршала Росії, Пруссії та Австрії. Похований у Гомелі в родинній каплиці. 

Читайте також: "У Полтавському драмтеатрі ставлять п'єсу про героїв-росіян і зрадників-мазепинців"

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.