Російський Держнаркоконтроль заборонив Хакслі та Ірвіна Велша

З книжкових магазинів Росії зникли антиутопія Олдоса Хакслі "О дивний новий світ", а також ще близько 20 романів, серед яких твори Ірвіна Велша, Вільяма Берроуза і Хантера Томпсона.

Про це повідомляє NewsRu із посиланням на телеканал "100 ТВ".

Книжкові магазини пояснюють зникнення романів цих авторів тим, що видавці перестали їх друкувати за рішенням Держнаркоконтролю РФ, який побачив в творах пропаганду наркотиків.

Тим часом, як відзначає телеканал, "чорний список" Держнаркоконтролю не зареєстрований і не має силу закону.

Єдиний офіційний перелік заборонених книг - це федеральний список мін'юсту. Друк і розповсюдження книг з цього списку приводить до кримінальної справи, чого не можна сказати про список наркоконтролю.

Причина зникнення книг з магазинів - це самоцензура видавців та продавців, зазначає телеканал. Однак це може тільки підігріти інтерес до "заборонених" книг, які нескладно знайти і в інтернеті.

Нагадаємо, про "чорний список" від Держнаркоконтролю стало відомо майже три роки тому. Цей список в кінці 2009 року надійшов у російські бібліотеки з вказівкою не видавати їх читачам.

При цьому деякі з указаних борцями з наркотиками творів входять, наприклад, у курс "Сучасної зарубіжної літератури" для філологічних факультетів і часто запитуються студентами.

Російські ЗМІ стверджують, що в "чорному списку" є і "Прекрасний новий світ" Хакслі - антиутопія 1931 року про контрольований державою світ бездумного споживання. В цьому творі про наркотики згадується хіба що те, що вони централізовано видаються населенню :) Можливо, російські чиновники сплутали цей твір із "Дверима сприйняття" 1954-го, де Хакслі описує досвід уживання мескаліну?

В Держнаркоконтролі спростували інформацію про списки, але відзначили, що в російському адміністративному кодексі дійсно є статті, які передбачають відповідальність за поширення літератури, що містить ознаки прихованої реклами або пропаганди наркотиків. А значить, "закон дозволяє нам вилучати подібну літературу за судовим рішенням".

У число "заборонених книг" невідомі експерти включили і класику контркультури, яку можна знайти в будь-якому книжковому магазині або завантажити в інтернеті, і навіть давно екранізовані твори: "Королева Півдня" Артуро Переса-Реверте, "Пляж" Алекса Гарленда, "Страх і ненависть у Лас-Вегасі" Хантера Томпсона, культові романи Ірвіна Велша і навіть твір американського фантаста Філіппа Діка.

"На голці" Ірвіна Велша - культовий роман про "Едінбурзьку героїнову лихоманку" кінця 1980-их. Одна з найкращих агіток проти важких наркотиків

У список потрапили і полтавчанин Дмитро Гайдук із його "растаманськими казками", які давно стали фольклором, і книга про розведення їстівних грибів на присадибній ділянці, де мова йде виключно про шампіньйони.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.