Є перший у світі пам'ятник "пластунам"

12 квітня в рамках відзначення 100-річчя "Пласт" – Національної скаутської організації України в Івано-Франківську відкрили скульптурну композицію "Пластунам, що не зламали своїх присяг".

 В урочистому відкритті монументу взяли участь близько 300 пластунів з Івано-Франківська, Коломиї, Львова,Тернополя, Києва, Луцька та Чернівців.

Перед тим учасники дійства маршем пройшли центральними вулицями міста, після чого вишукувались на площі поблизу скверу Адама Міцкевича де і відбулись основні урочистості.

 

 

Після вітальної промови одного з ініціаторів заходу Тараса Зеня символічну тканину з пам’ятника під барабанний дріб, гул гуцульських рогів та карпатських трембіт зняло четверо пластунів – кожен з яких представляв інше вікове покоління. Після чого скульптуру було освячено владикою УГКЦ Володимиром Війтишином.

Під живу музику гуцульської кози (волинки) організатори урочисто нагородили спеціальними статуетками 15 благодійників, що найбільше доклались збором коштів для виготовлення та встановлення пам’ятника.

Гроші на скульптуру скаути збирали впродовж 6 місяців. Пластуни щодня протягом місяця продавали листівки за на головній вулиці міста, організовували культурні заходи (концерти, перегляди фільмів), аукціони для батьків з виробами найменших пластунів. Також у соціальних мережах закликали всіх охочих підтримати дану ініціативу.

Пам'ятник пластунам, що його виготовив  прикарпатський скульптор Володимир Довбенюк

Сайт "Пласту" повідомляє - особливістю акції було те, що кошти збирали не тільки франківці, а й навіть пластуни з Донеччини та Дніпропетровщини. Також до збору коштів долучились українські студенти Оксфорду та пластуни з Лондона.

Власними силами українським скаутам вдалось зібрати понад 50 тис. грн., в той час, як кошторис виготовлення та встановлення скульптури становив 120 тис. грн. Іншу частину фінансів виділила з бюджету місцева влада та надав зі свого фонду вихованець "Пласту", секретар міської ради – Руслан Марцінків.

Львівські "пластуни" вшанують пам'ять Романа Шухевича

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.