Бориса Олійника висунули на Нобелівську премію

Національна Академія наук України за підписом Бориса Патона висунула Бориса Олійника на здобуття Нобелівської премії 2012 року.

Про це повідомляє "УП.Життя" з посиланням на "Буквоїд".

Відповідний лист було надіслано Шведській академії, яка опікується Нобелівською премією в галузі літератури.

У жовтні 2011 року під час ювілейного вечора, присвяченого 100-річчю творчої діяльності класика сербської літератури, Нобелівського лауреата І. Андріча, було виголошено пропозицію щодо висунення на здобуття Нобелівської премії в галузі літератури у 2012 році дійсного члена Національної Академії наук України Бориса Олійника.

На цьому зібранні зорганізувалася ініціативна група з числа представників творчої і наукової інтелігенції, яка провела у листопаді-грудні 2011 року публічне обговорення цієї пропозиції.

Як відомо, існує легенда про висунення на "Нобеля" Василя Стуса та Ліни Костенко.

Борис Олійник - поет, націонал-комуніст, дійсний член НАНУ, голова Українського фонду культури, з 2010 року - голова комітету Шевченківської премії. Депутат ВР СРСР, народний депутат України (1992-2006, переважно за списком КПУ), колишній голова парламентської делегації ВР у ПАРЄ.

Година папуги. «Золотий вересень»

«Ось два пістолети. Коли увірвуться українські бандити, ти застрелиш дітей, а потім застрелишся сама! Пам’ятай: у тебе мають лишитися три набої!» — останню розмову батька і мами семирічний Адам підслухав випадково.

Чому «Пушкіни» в публічному просторі - це ворожа російська пропаганда

Оспівував загарбницькі війни Російської імперії і брав у них участь. Виправдовував воєнні злочини російської армії. Заперечував право українського, польського, народів Балтії на державність. Паплюжив гетьмана Івана Мазепу. Його ім'я нині ворог використовує як ідеологічну зброю: "Херсон — полуденный край России",— банер з цією цитатою розвішували на біл-бордах росіяни під час окупації Херсону. Мова піде про одного із найвідоміших ідейно-культурних маркерів російського імперіалізму — письменника Алєксандра Пушкіна.

Не товариш. Фантастичні вибори великого 1990 року

Моментально з бридливістю повертаю посвідчення: «Заберіть це! Я їм не товариш! Я член Української Республіканської партії». І – о, диво! – для мене, єдиного із 450 депутатів, було виготовлено посвідчення без слова "товариш"!

Степан Скрипник. Хорунжий Армії УНР, депутат, патріарх

У 1940–1980-х роках резидентури кдб срср у Канаді і США широко практикували оперативні заходи з компрометації через так звану прогресивну пресу визначних українських діячів, які активно боролися за духовне і національне відродження. Одна з таких операцій була спрямована проти тодішнього митрополита Української православної церкви Канади, а невдовзі – УПЦ США, у майбутньому – Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Мстислава.