Кравчук вважає, що його внесок у розпад СРСР досі не оцінений

Перший президент незалежної України Леонід Кравчук вважає, що Біловезька угода про розпад СРСР і через 20 років не оцінена по-справжньому.

Про це він повідомив Українській службі ВВС.

Перший президент сучасної України також дав зрозуміти, що не перевищив повноваження, підписуючи 8 грудня 1991 року угоду про створення Союзу незалежних держав.

"Угода вступає в дію після схвалення Верховною Радою. Я підписав, але цей підпис був недійсним, доки не проголосувала Верховна Рада, не ратифікувала", - сказав Кравчук.

"Через деякий час Верховна Рада обговорила те, що я підписав, – і проголосувала за цей акт", - нагадав він.

Перший президент України наголосив: "Це перший в історії цивілізації випадок, коли імперія розпалась без війн".

"Ми сперлись на Конституцію, на міжнародне право і прийняли рішення, яке ратифікували парламенти і яке вступило в силу через мирний шлях", - пояснив він.

"Ми прийняли рішення, яке дало можливість скласти ядерну зброю України, Білорусі й Казахстану. У світі зменшилася загроза ядерної війни", - зазначив Кравчук.

"Тобто Біловезька угода – вона ще не оцінена по-справжньому. Біловезька угода – це світовий процес, це глобальний процес", - переконаний він.

Як відомо, 8 грудня 1991 року у Білорусі, у Біловезькій пущі під Брестом, президент Росії Борис Єльцин, президент України Леонід Кравчук і голова Верховної Ради Білорусі Станіслав Шушкевич підписали угоду, яка стала юридичним оформленням розпаду СРСР.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.