У музею в Пирогово відбирають 20 гектарів землі - Київрада

Депутати постійної комісії Київради з питань культури та туризму не підтримали підготовлений КМДА проект рішення Київради про землевідведення, який відбирав у "Пирогово" 20 га.

Про це повідомила прес-служба голови комісії Олександра Бригинця.

У проекті ішлося про "землеустрій та відведення земельної ділянки музею площею 111,5 га для розміщення експозиції музею". Тим часом у прийнятому в липні 2008 року рішенні Київради про оформлення права Музею народної архітектури та побуту на користування земельною ділянкою ішлося про 131,6 га.

На думку депутата, чиновники, готуючи цей проект, підмінили поняття і приховали від громадськості справжню мету – перерозподілити особливо цінні землі в інтересах приватних забудовників.

"Мене дивує позиція керівництва музею, яке погодилась на незаконне зменшення своєї площі, - зазначив Бригинець. - Переконаний, що в даному випадку йдеться або про незаконний тиск на музей або про змову музейників з потенційними власниками цих 20 га".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.