Спецпроект

Анонс: "Українська Гельсінська Спілка у світлинах і документах"

Громадський вечір у Київському міському будинку вчителя (вул. Володимирська, 57), присвячений презентації альбому під такою назвою, відбудеться 27 квітня, у середу. Початок о 18 годині.

 

У презентації видання беруть участь голова УГС Левко Лук'яненко, колишні політв'язні та активісти Української Громадської Групи сприяння виконанню Гельсінських угод і УГС Василь Овсієнко, Богдан Горинь, Петро Вінс, голови обласних філій УГС, Ростислав Семків і Олесь Обертас - від видавництва "Смолоскип", Олександер Ткачук - від Українського інституту національної пам'яті,

Вестиме вечір екс-керівник Київської філії УГС Олесь Шевченко.

Буде також представлено спецвипуск часопису "Молода нація", присвячений діяльності УГС.

У мистецькій частині вечора - причетні до УГС Анатолій Сухий з гуртом "Рутенія", бард Віктор Ткаченко, Тарас Компаніченко з гуртом "Хорея козацька".

Перед початком вечора можна буде придбати книжки, видані у "Смолоскипі", газету "Наша віра".

Члени УГС отримають альбом у подарунок. 

Українська Гельсінська Спілка (УГС) - громадсько-політична і правозахисна організація. Її створення було проголошене 7 липня 1988 року на 50-тисячному мітингу у Львові.

Значення цієї події для наступного історичного процесу було епохальним. УГС постала як федеративне об'єднання самоврядних правозахисних груп і організацій в областях, районах, містах України та за її межами.

На відміну від Української Гельсінської групи, яка була колом готових до самопожертви правозахисників, УГС, що виникла на базі УГГ, стала першою в Радянській Україні масовою опозиційною організацією, яка слугувала громадянській активізації і мала свою політичну програму під назвою "Декларація принципів УГС". 

Головою Виконавчого Комітету УГС став Вячеслав Чорновіл, головою Київської філії УГС – Олесь Шевченко, Львівської організації – Богдан Горинь, Тернопільської – Левко Горохівський.

Головою УГС був визнаний Левко Лук'яненко, який на той час іще перебував на засланні.

В чому полягала суть дискусій між радикалами та "угодовцями", між Лук'яненком і Чорноволом?

Центральним пресовим органом УГС став редагований В. Чорноволом самвидавний журнал "Український вісник”

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.