Спецпроект

З музею вкрали гармату 1637 року вагою 150 кг

У Білогір’ї Хмельницької області із краєзнавчого музею невідомі викрали гармату, датовану 1637 роком.

Про це УНІАН повідомив директор музею Іван Кадук.

"Ця гармата - візитна картка нашого музею і занесена до Музейного фонду України. Вона є надбанням нації. Біля неї стояла статуетка Божої Матері. Проте до неї зловмисники не торкнулися. Впевнений, що працювали на замовлення", - наголосив він.

За словами директора музею, вкрадена гармата належить до польської іменної зброї. Вона важить 150 кг.

Крім того, у музеї є ще одна гармата, яка датована 1607 роком і важить 450 кг.

"Меншу невідомі винесли, а важчу дотягли тільки до дверей і залишили", - сказав Кадук.

Міліція розшукує зловмисників.

Білогірський краєзнавчий музей заснований у 2007 році. У його виставкових залах майже 4 тисячі експонатів.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.