Спецпроект

Добкін передав Шевченківському заповіднику рідкісні видання Кобзаря

Губернатор Харківщини Михайло Добкін передав Шевченківському національному заповіднику у Каневі унікальну колекцію дореволюційних, довоєнних та радянського періоду видань "Кобзаря" із 115 книг.

"Тарас Шевченко - це не тільки національне надбання України, він - один з символів незалежності нашої держави, - сказав Добкін, повідомляє прес-служба Харківської ОДА.

 
 
 
Добкін додав, що для Харкова особистість Кобзаря "дуже значна, оскільки саме в самому серці нашого міста встановлено один з перших в Україні і безперечно найкращий на пострадянському просторі пам'ятник Тарасу Шевченку".

 

Фото прес-служби президента

"Ми не могли залишити колекцію зі 115 книг, виданих у різний час, в нашому місті і вирішили в день народження Кобзаря передати цю колекцію від імені всієї територіальної громади Харківської області національному меморіалу Шевченка", - сказав він.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.