Спецпроект

ГРИЦАК ХОЧЕ СПІЛЬНИЙ ПІДРУЧНИК - УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКИЙ

Історик Ярослав Грицак висловився за створення спільного українсько-польського підручника з історії. За його словами, потрібний для цього досвід у світі вже є.

Про це повідомляє ZAXID.net.

"Я вважаю, що критично необхідно - це ми самі будемо робити, і ми вже це робимо - почати писати спільний польсько-український підручник з історії - зокрема, щодо питання, яке викликає найбільші контроверсії не тільки в польському і українському, але й російському суспільстві - історії Другої Світової війни, - повідомив історик під час виступу на конференції щодо українсько-польських стосунків.

За словами Грицака, історики "створили вже щодо цього певну ініціативу" і вже мають "певне фінансування", яке "обіцяє не українська і не польська сторона, а Голландське посольство".

"Є моделі різні підручників і посібників, є світовий досвід. Оскільки польсько-українська справа не є справою українською чи польською, а світовою, то Америки відкривати не треба - є дуже багато у світі зразків, як треба писати спільні підручники чи посібники. Я знаю два інститути, один - в Німеччині, другий - в Америці, які тим займаються, які займаються турецько-вірменськими стосунками, ізраїльсько-палестинськими, які мають певні моделі, як краще писати, а як краще не писати, тому що це - неуспішно", - додав історик.

Присутній на прес-конференції історик Леонід Зашкільняк висловив переконання, що такий підручник створити неможливо, і краще писати спільний посібник. Ярослав Грицак сказав, що не заперечує проти такої пропозиції.

Нагадємо: в листопаді 2010 року міністр освіти України Дмитро Табачник повідомив, що українсько-російська міждержавна комісія створила робочу групу у складі вчених-істориків України та Російської Федерації з підготовки навчального посібника для вчителів історії.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.