Спецпроект

"Буквально за тиждень" у Львові мають завершити реставрацію Вірменської церкви

У Вірменській церкві у Львові виконано 98% усіх запланованих реставраційних робіт, сказав керівник підрядної організації ТзОВ "Стела" Михайло Гаврик.

Про це Zaxid.net повідомили у Львівській міській раді.

"Уже практично всі роботи виконані, за винятком центрального входу. Там є 4 дашки, які треба накрити міддю та 10 хачкарів, які теж потрібно накрити міддю. Робіт ще залишилося буквально на тиждень", - зазначив Михайло Гаврик.

Цьогоріч реставратори працювали над відновленням фасаду церкви. "Також відреставровано вікна, обрамлення, металеві огородження на вікнах, чотири брами. На одній з них відтворено хрест, який був повністю втрачений", - додав Михайло Гаврик.

Цей об'єкт є перехідним і наступного року заплановано продовжити роботи з відновлення комплексу Вірменської церкви.

За інформацією управління охорони історичного середовища, треба виконати роботи з упорядкування двору, який з'єднує вул. Вірменську та вул. Лесі Українки, відреставрувати пам'ятну колону з фігурою святого Христофора.

Нагадаємо, цього року на реставрацію комплексу Вірменської церкви з міського бюджету виділено 1,5 млн грн. Торік на відновлення пам'ятки архітектури з міської казни виділили 1 млн грн.

Як повідомили в управлінні охорони історичного середовища, за якісну реставрацію дзвіниці комплексу Вірменської церкви підрядна організація "Стела" номінована на міжнародну нагороду "Кришталева цеглина". Переможця визначать 9-10 грудня у Любліні (Польща).

2010 року за кошти Міністерства культури та національної спадщини Польщі продовжувались роботи з консервації стінопису в інтер'єрі храму та розпочато реставрацію дерев'яного вівтаря Голгофа. Роботи виконували польські та українські спеціалісти.

Вірменський собор - пам'ятка архітектури національного значення, що належить до Світової спадщини ЮНЕСКО.

Найдавнішу частину храму збудовано у другій половині XIV століття (1363-1370 років) майстром Дорінгом за зразком церкви в Ані - давній столиці Вірменії. Середня частина прибудована в XVII ст., західна з виходом на вул.Краківську збудована в ХІХ ст.

У 20-тих роках ХХ ст. стіни храму поліхромовані унікальними розписами Яна Генрика Розена. Протягом століть церква була громадським і релігійним центром вірменської громади Львова.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.