Спецпроект

В Ізраїлі оцифрують усі єврейські газети з ХІХ століття

Національна бібліотека Ізраїлю та Тель-Авівський університет запустили проект "Історична єврейська преса", для якого сканують і завантажують в інтернет сотні тисяч сторінок з єврейських газет, починаючи з ХІХ століття і до наших днів.

Про це повідомляє директор Національної бібліотеки Ізраїлю Орен Вайнберг, пише "Телекритика" з посиланням на Mignews.com.

"Проект дасть дослідникам, викладачам, студентам та загалом громадськості швидкий, легкий та безпрецедентний доступ до періодичних видань", - коментує Вайнберг.

Офіційно сайт www.jpress.org.il було запущено 27 грудня, наразі він містить 400 тисяч сторінок із 20 газет на івриті, ладино, французькій, англійській і угорській мовах. Також на сайті доступний повнотекстовий пошук.

В оцифрованих архівах -  такі видання, як "Давар" профспілкова газета "Гістадрута", заснована в Тель-Авіві у 1925 році Берлом Кацнельсоном; "Ха-Цві", заснована Еліезером Бен-Ієгудой, який створив живий іврит; "Ха-Магід", щоденне видання, яке виходило у низці європейських міст в період з середини ХІХ століття до початку ХХ століття; газета "Ха-Меліц", перший європейський тижневик в царській Росії. Т

Також там можна знайти щоденну газету на івриті "Ха-Цом", яка видавалася у Санкт-Петербурзі з 1886 до 1888; Palestine Post, попередник Jerusalem Post та всі випуски газети "Маарів" з початку публікації до 1968 року.

На сайті представлені єврейські газети з Франції, Німеччини, Марокко, Єгипту та інших країн.

"Це актив, безкінечна скарбниця даних. Немає такої цільової аудиторії, яка не зможе знайти щось цікавеньке на сайті", - говорить Незі Аміур, куратор колекції Ізраїльської національної бібліотеки.

За словами Аміура, цифровий архів цікавий не тільки новинними статтями, але й такими речами, як реклама, оголошення про весілля і списки людей, які шукають своїх втрачених родичів.

Ініціатором проекту був професор Ярон Цур, історик із Тель-Авівського університету. Він розпочав роботу над ним ще у 2000 році. Тоді проект називався "Євреї ісламських країн": "Протягом багатьох місяців я шукав одну газету часів Першої світової війни. Кінець-кінцем я її знайшов, але вона розсипалася у мене в руках. Сьогодні сайт дає нове життя минулому, відображеному в газетних матеріалів", - сказав Цур.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.