Спецпроект

ЗА ЗНЕВАГУ НАД ЖЕРТВАМИ ГОЛОДОМОРУ НЕ ПОСАДЯТЬ. Луганська комуністка продовжує "пиршество"

Минулої п’ятниці депутатка Луганської міськради від КПУ Наталія Максимець вразила Україну записом на своєму блозі: в день пам’яті жертв Голодомору вона, Максимець, збирається принципово влаштувати бенкет. Тепер комуніст продовжує карнавалити.

"Завтра, пока некоторые больные на голову голодоморцы будут свичкы у викнах палыты і голодуваты на знак пошаны до померлых, мы собираемся нашей старой, дружной компанией и устраиваем пиршество, – написала Максимець (вона ж є редактором обласної партійної газети "Советская Луганщина"). - Шашлык из свинины замочен мальчиковой половиной, они же занимаются напитками, девчоночья половина кудесничает на счет всяких оливье и пироженок с мороженками; будем вкусно есть, шутить и даже танцевать".

Після ознайомлення з виступами Наталії Максимець у газети "Україна Молода" виникло запитання до правоохоронних органів: чи можна цю товаришку притягнути до відповідальності за заперечення Голодомору–геноциду та наругу над пам’яттю загиблих, що передбачено Законом "Про Голодомор 1932-1933 років в Україні", ухваленим Верховною Радою 28 листопада 2006 року.
<a href="http://www.segodnya.ua/news/14199696.html">Источник</a>

Прес–секретар управління СБУ в області, попередньо порадившись із київським начальством, відмовилася давати коментарі, повідомляє "УМ".

Суддя апеляційного суду, який попросив не згадувати його імені, не побачив у справі судової перспективи: "Хіба що якийсь родич загиблого напише позов..."

Більше пояснень удалося почути в обласній прокуратурі. Там факт наруги визнають, але можливості притягнути комуністку до криміналу не бачать.

"Закон не переслідує за думки. А слова - це висловлені думки, - повідомив перший заступник прокурора Луганщини Анатолій Рева, - Як людина, я її засуджую, вважаю це танцями на кістках. Нічого святого не залишилося. Не винні ті дітлахи, яких не було чим годувати, що вони пухли від голоду. І, я вважаю, це блюзнірство, коли людина заявляє ось такі речі. Я засуджую це, але, на жаль, закон не передбачає покарання за такі речі. За наругу над могилою, вандалізм передбачено покрання. А що стосується слів, то сьогодні навіть в художній літературі можна зустріти такі слова, за які ще недавно садили на 15 діб".

Прокурор правий. Хоча у ст. 2 Закону "Про Голодомор" і сказано, що "публічне заперечення Голодомору 1932—1933 років в Україні визнається наругою над пам’яттю мільйонів жертв Голодомору, приниженням гідності Українського народу і є протиправним", наш законодавець за чотири роки так і не спромігся оцінити такі протиправні прояви мірками Кримінального кодексу.

Наталія Максимець і Петро Симоненкo

Тим часом у наступному записі блогу — під назвою "Карнавал голодомору" за 30 листопада — депутат Луганської міськради Наталія Максимець пише (переклад із російської):

"Як для бразильців головною подією року є карнавал, так для українських націоналістів основним святом року є День пам’яті жертв голодомору. Немов на Хелловін, на це свято вилазить із небуття різна нечисть: Ющенко з’явився на телеекранах, Наливайченко зробив заяву, Тимошенко поставила свічку... На Україні в День пам’яті різні школи свідомітів у костюмах політичних партій влаштовують парад публічної брехні, фальшивих сліз і необґрунтованих звинувачень".

Максимець вживає щодо своїх критиків матірну лайку і пояснює їх активність, зокрема, "недо...ом". А перед тим — спростовує факти повстань проти організаторів голоду на Луганщині, наголошує, що голодували на всій території СРСР, а "перегини" в Україні 1920—30–х років пояснює потребою боротися проти "контрреволюції".

"Безумовно, методи боротьби з "куркулями" сьогодні багатьом здадуться надто жорсткими, однак не слід забувати про те, яка кривава боротьба йшла в той час старого з новим. А також і про те, що велася вона в рамках чинного тоді жорсткого законодавства", — пише Максимець.

Про те, як бенкетували селяни (очевидно, всі "куркулі") у 1932-1933 роках, читайте у спогадах очевидців Голодомору

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.

Випускник Лубенської гімназії, видатний правник УНР: до 160-річчя Сергія Шелухіна

6 жовтня минула 160-та річниця з дня народження Сергія Шелухіна – соратника Симона Петлюри, Генерального судді УНР, міністра судових справ УНР, юриста-правника, Генерального прокурора у добу Центральної Ради, письменника, історика та дипломата, учасника п'яти наукових товариств, обстоювача автокефального статусу Православної Церкви України, громадського і політичного діяча.