Спецпроект

40 днів тому не стало скульптора Ади Рибачук

"Эта маленькая хрупкая женщина была смертоборцем. Она боролась за жизнь, за тех, кто стоит на грани гибели, за память живых о мертвых"

22 сентября Ада Рыбачук ушла из жизни и Мира, того единого мира, в котором живет целостный Человек.

Когда-то она сказала: «Все время существования своего на Земле человек стремится познать, что такое смерть, постичь переход - куда? - не смирясь с остановкой, концом, уничтожением жизни».

Грандиозный «Северный цикл» Рыбачук-Мельниченко, доказавший мужество народа, живущего на грани трагического уничтожения.

Многолетний труд выдающихся художников - Стена Памяти на Байковом кладбище в Киеве - чудовищное убийство которого, едва ли не реванш самой смерти за их многолетнее с ней противоборство.

Проект «Когда рушится мир...», посвященный памяти жертв Бабьего Яра - Жизнь против Смерти.

Это история не только их творчества, но и гражданского мужества, верности человеческим принципам.

Эта маленькая хрупкая женщина была смертоборцем. Она боролась за жизнь, за тех, кто стоит на грани гибели, за память живых о мертвых.

Наша скорбь глубока.

Евроазиатский еврейский конгресс
Конгресс национальных общин Украины

 

Ада Федорівна РИБАЧУК (27 липня 1931 - 22 вересня 2010), художник. Закінчила Київський державний художній інститут (1957). Працювала в малярстві, графіці; писала нариси, есе, сценарії.

Окремі твори перекладено польською, німецькою, французькою, англійською мовами.

Срібна призерка VI Всесвітнього фестивалю молоді та студентів (1957). Член Спілки художників (1957). Почесний член Спілки кінематографістів України (1999).

Почесний громадянин м. Нар'ян-Мар (1998). Почесний член Народної академії культури та людських цінностей (США) з 1995 р.

В архітектурі, монументальному мистецтві, скульптурі, документальному кіно працювала в співавторстві з В. Мельниченком. Із 1957 бере участь у республіканських, всесоюзних, а також зарубіжних виставках: у ОАР (1958), ЧССР (1957, 1958), Фінляндії, УНР, СФРЮ (1961), Італії (1962), Іраку (1963), Афганістані (1964), МНР (1964), ПНР (1967), США (1977, 1995), Болгарії (1985), Угорщині (1985), НДР (1986), Норвегії (1993) та інших.

Декорувала київський Центральний автовокзал (мозаїчні панно), Палац дитячої творчості. Автор Стіни Пам'яті біля крематорію на Байковому кладовищі.

Прагнучи створити в місті художній музей, разом із художником В. Мельниченком подарувала 1959 р. місту 118, а 1979 - ще 33 твори. Мешкала в Києві.

Гарвардські студії Омеляна Пріцака… під кутом зору КГБ УССР

Професор Гамбурзького, Вашингтонського, Гарвардського, Київського університетів, засновник і перший директор Українського наукового інституту в Гарварді, сходознавець зі світовим ім'ям, знавець півсотні мов, дослідник давньої історії України, зокрема джерельної бази, яка свідчила про осібні витоки української державності і про українські терени як центр державотворення. Саме послідовний україноцентризм Омеляна Пріцака став головною причиною прискіпливої уваги до його постаті КГБ УССР.

Фундаменти палацу Кирила Розумовського. Історична довідка об'єкта культурної спадщини

В результаті обстежень залишків мурувань XVIII ст. в садибі по вул. Івана Мазепи у Києві, з’ясувалося, що під руїнами будівлі кінця ХІХ ст. збереглися фундаменти та підвали київського палацу останнього українського гетьмана Кирила Розумовського. Цю пам’ятку ще в 30-х роках минулого століття вважали беззворотньо втраченою. Я терміново виготовив історичну довідку, за якою Департамент охорони культурної спадщини КМДА мав би внести фундаменти палацу Кирила Розумовського до переліку щойновиявлених об’єктів культурної спадщини. Однак Департамент відхилив довідку і правоохоронного статусу об'єкту не надав.

Хрест Симона Петлюри – капеланам Армії УНР

У червні 1944-го в Рівненському рибтресті в одній із шухляд столу працівники знайшли дві грамоти до Хреста Симона Петлюри. Цупкі аркуші бланків із тризубом, оригінальною печаткою червоного кольору та фразою "Іменем Української Народної Республіки…" не могли не привернути увагу й не насторожити.

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.