Спецпроект

У РПЦ Сталіна вже малюють на іконах

У боротьбі з "неканонічними" українськими православними церквами Московська патріархія не встигає відстежувати, що робиться, як кажуть, у неї під носом.

У храмі святого Миколи, який розташований у центрі Москви поблизу будівлями Російської державної бібліотеки в Москві, виявили ікону з зображенням... Йосифа Сталіна.  Вождь партії більшовиків і керівник безбожницької держави поруч канонізованої церквою Мотрони Московської - м'яко кажучи, дивне сусідство. 

 Благочинний храмів Центрального округу отець Володимир припустив, цитує його Delfi, що ікону могли написати у Покровському монастирі, де зберігаються мощі святої Мотрони. 

Існую легенда, що в 1941 році, на самому початку війни, коли нацистська армія наближалась до Москви, Сталін відвідав Мотрону і вона нібито сказала - "Русский народ победит, победа будет за тобой. Из начальства один ты не выедешь из Москвы". Офіційно ж, ні історики, ні ієрархи РПЦ не підтверджують факт такої зустрічі, вважаючи розмови про неї "мракобіссям".

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.