Спецпроект

Голоси, яким 100 років. Знайдено аудіоархів на воскових циліндрах. АУДІО, ФОТО

Працівники Музею Лондона відреставрували унікальну колекцію воскових циліндрів з записами різдвяних посиденьок родини Воллів - типових представників середнього класу з передмість британської столиці.

Волли вели аудіоархів своїх родинних свят 15 років, з 1902 по 1917 рік. Записані в домашніх умовах воскові валики, що склали своєрідний літопис, зберегли звуки музики, застільну балаканину, виконані хором гімни, пісні, проголошені членами сім'ї різдвяні тости і просто домашні шуми.

Джулія Гоффбранд, куратор відділу соціальної історії та історії праці Музею Лондона, яка керувала реставрацією, наголошує на унікальності знахідки, оскільки в домашніх умовах воскові фонографи - "секретарські машини" - використовувалися рідко.

Напис на картонній упаковці воскового циліндру: "Маленький менестрель" у тональності "до". Проспівано Леслі Воллом (7,5 років) на змаганні під час Індустріальної виставки. 22 жовтня 1904 року. Отримав перше місце. (швидкість 1.E [робочий режим фонографа]". Фото з сайту Музею Лондону

Фахівці ж відзначають високий рівень збереження аудіозаписів, деякі перевершують за якістю комерційні музичні записи, які збереглися з тих років.

Аудіоархів, що складається з 26 воскових циліндрів, був переданий Музею Лондона спадкоємицею Воллів Мюріель Браун.

Довгий час ніхто не знав, як звучать ці циліндри, доки вони не потрапили в руки реставраторів. Останнім не вдалося прочитати лише два циліндри, на решті записи збереглися дуже добре.

Запис пісні 7-річного Леслі Волла. 1904 рік

Вочевидь, ініціатором складання аудіолітопису, що доніс до нас голоси з далекого минулого, був Кромвель Волл (1866-1937), який, як і багато членів його родини, був музично обдарованою людиною.

Інженер за фахом, Волл використовував восковий фонограф не тільки вдома, але й на вулиці, записавши напередодні 1905 року святковий передзвін дзвонів баптистської церкви Гроув Роуд в Олд-Саутгейті (північний Лондон), а також церковний спів: Уолл були побожним сімейством, співали в церковному хорі і брали активну участь у житті своєї релігійної громади.

Домашні записи донесли до нас голоси дружини Кромвеля Мінні, його сестри (професійно грала на фортепіано), дев'яти дітей (троє синів Волла незабаром вирушать на фронти Першої світової війни, один із них загине), батька Кромвеля Вільяма Волла (також інженера і співзасновника фірми Biggs, Wall & Co.), а також тестя Волла Фредеріка Бейкера.

Родина Воллів у 1908 році. Кромвель Волл і його дружина Мінні - праворуч. Леслі Волл, який співав про менестреля - шостий справа. Фото: museumoflondon.org.uk

Для запису валиків Волл використовував портативний восковий фонограф Columbia Home Grand Graphophone.

Мало хто міг дозволити собі володіти цим дорогим пристроєм, витратні матеріали для якого - воскові циліндри - коштували чимало. Але у випадку з інженером Воллом пристрасть до музики вдало поєднувалася з одержимістю технічним прогресом: Волл використовував фонограф не стільки як іграшку, призначену для розваги гостей, але як інструмент для створення аудіоархіву.

Записані воскові циліндри складно зберігати і транспортувати, тому воскові фонографи досить швидко були витіснені більш зручними в експлуатації грамофонами, і записів, зроблених на таких пристроях, збереглося дуже мало.

Записуючий пристрій Кромвеля Волла, вироблений орієнтовно у 1900-му. Зберігається в Музеї Лондона

Ті незначні домашні записи на воскових валиках, які дійшли до нас, як правило, анонімні: там присутні сміх, дитячий плач, уривки розмов, але кому вони належали, невідомо. 

В цьому сенсі архів родини Волл унікальний: всі воскові циліндри точно датовані й підписані іменами людей, голоси яких на них записані, а також іменами авторів і виконавців музики - Кромвель Волл був не лише талановитим музикантом-аматором, але і композитором.

Велика частина записів архіву була зроблена на Різдво, коли Волли та Бейкери збиралися за одним столом, спілкувалися, піднімали тости і музикували.

Джерело: Газета.ru, Музей Лондона

Дивіться також:

Знайдено найстаріший кольоровий фільм. Лондон, 1902 рік. КАДРИ

У США оприлюднено записи свідчень колишніх рабів. ФОТО

Радіо, яке зруйнувало комунізм, виклало в мережу унікальний архів

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.