Пам'яті Максима Кривцова "Далі"

З Максимом Кривцовим я познайомився у 2016-му році. Він читав мої дописи про створення нової бригади Нацгвардії 3018, яка буде готуватись як бригада легкої піхоти за зразком НАТО, і прийшов в одному з перших наборів. Далі помітно виділявся. Він воював добровольцем з 2014-го року у "Правому секторі", писав вірші та захоплювався фотографією, але твердо вирішив стати професійним солдатом.

 
Максим Кривцов "Далі"

З Максимом Кривцовим я познайомився у 2016-му році. Він читав мої дописи про створення нової бригади Нацгвардії 3018, яка буде готуватись як бригада легкої піхоти за зразком НАТО, і прийшов в одному з перших наборів.

Далі помітно виділявся. Він воював добровольцем з 2014-го року у "Правому секторі", писав вірші та захоплювався фотографією, але твердо вирішив стати професійним солдатом. Саме солдатом піхоти, кулеметником. І весь романтизм та лірика злітали на службі - він був чітким, дисциплінованим, невтомним, завжди своїм словом та прикладом мотивував бійців. При цьому у Максима був гострий військовий інтелект, він аналізував та критично ставився до багатьох процесів у армії, постійно думав над вдосконаленням.

Це був один з кращих солдатів, сильний, витривалий, потужний. Далі одного разу навіть серйозно травмував собі спину, оскільки щоденно тренувався у бронежилеті і не знімав пліт, але ніякі травми його не могли зупинити, він був одним із стрижнів колективу. Максим бачив багато безладу на фронті, і хотів стати учасником професійної бойової частини, щоб ефективно воювати.

Але керівництво України відмовилось під час АТО виводити бригаду 3018 у першу лінію попри зразкову підготовку, командирів-лідерів з бригади прибрали і багато бійців тоді звільнились по завершенні контракту, у тому числі Максим. Він хотів воювати за країну, а не служити на другій лінії.

Коли почалась війна, з 24 лютого 2022 Далі пішов добровольцем до складу Сил спеціальних операцій. Воював під Києвом. Потім був на багатьох ділянках фронту. Брав участь у балаклійському прориві, його група одна з перших увірвалась на околицю Балаклії 6 вересня 2022 року. Воював він також і на інших ділянках фронту. Регулярно дзвонив та писав мені, розповідав реальну обстановку.

Обурювався, що підрозділи спецназ постійно використовують як штурмові групи без необхідної вогневої підтримки, розвідки, планування, що призводило до невиправданих втрат.

Але як би критично Далі не мислив, він завжди чітко та до кінця виконував усі завдання, і робив усе можливе на своєму солдатському місці для знищення окупантів та наближення перемоги. Він був завжди надійним бойовим товаришем.

Він був достатньо відомим та з багатьма зв'язками, але не прагнув високих посад та більш безпечної служби, бо він вважав за необхідне бути там, де найважче, де його високий рівень підготовки буде максимально використаний.

А свій талант, свій дар поета Далі задіював на відпочинку. Для нього вірші були джерелом енергії. Він творив, тому що так відчував. Збірку віршів він написав буквально у проміжках між постійними бойовими завданнями.

Для мене було за честь, коли він дав мені почитати збірку віршів перед друком, і останнє його повідомлення мені було проханням надіслати адресу для відправки книги з автографом…

Максим Кривцов є одним з справжніх лицарів нашого часу, видатним Героєм війни за незалежність. Він був Воїном-Поетом, який надихав усіх, хто мав щастя та честь з ним спілкуватись, і кому він світив своєю чистою та вільною українською душею…

Зараз ми знімаємо відео пам'яті Максима, якщо хтось з друзів хотів би сказати про нього - напишіть, будь ласка.

Ірина Цибух: Посмертний лист Ірини Цибух

Журналістка, медик добровольчого батальйону "Госпітальєри" Ірина Цибух із позивним "Чека" загинула на фронті 29 травня, їй було 25 років. Посмертний лист опублікував брат Ірини Юрій.

Петро Долганов: "Зміщення акцентів", чи пошук істини? Якою має бути українська відповідь на інструменталізацію пам’яті про Голокост під час війни

Успішний і вільний розвиток студій Голокосту – вже сам по собі засвідчуватиме абсурдність аргументів кремлівської пропаганди. Детальніше вивчення тих напівтонів, до інструменталізації яких часто вдаються російські пропагандисти, – чи не найкраща "зброя" в контрпропагандистській діяльності.

Тетяна Терен: Утойя - острів збереження пам'яті

22 липня 2011 року норвезький правий екстреміст Андерс Брейвік убив 77 людей. Восьмеро загинуло під час вибуху бомби біля будівель парламенту в Осло, ще шістдесят дев'ять Брейвік убив того ж дня у молодіжному таборі на острові Утойя неподалік від Осло, перевдягнувшись у поліцейського. Це найбільші втрати в історії Норвегії після Другої світової війни. Нині острів позиціонує себе насамперед "як місце для збереження пам'яті і продовження життя".

Артем Чех: Безликий далекий траур

Велика сіра трагедія, глевка маса болю і страждань, список дрібним шрифтом нікому не відомих, нікому не потрібних, приречених на забуття. І добре, що забудуть не всіх. Але й не всіх пам'ятатимуть. Так є. І це ок. Хоч і хотілося б знати і пам'ятати усіх.