Німецькі історики у підтримку України

Заява 70-ти видатних діячів науки та політики Німеччини, які критикують політику німецького уряду щодо України.

Заява німецьких істориків мовою оригіналу

70 видатних діячів науки та політики критикують політику німецького уряду щодо України. Щоб забезпечити свободу Заходу, неодмінно потрібна більша підтримка України – і саме зараз. 

 
© Gleb Garanich/​Reuters

"Така політика створює гуманітарні та стратегічні проблеми". Група провідних істориків, експертів з питань Східної Європи та політиків закликає Німеччину та Захід серйозно поставитися до підтримки України у війні проти Росії.

Ініціаторами звернення виступили мюнхенський історик Мартін Шульце Вессель, політологиня Клаудія Майор та політик ХДС Норберт Реттґен.

Україна захищає свободу і безпеку Заходу.

Це речення є абсолютно правильним, але його майже не побачиш у жодній офіційній промові щодо російської агресії проти України.

Між риторикою про "переломний момент" ("Zeitenwende") і реальною військовою підтримкою України утворилася прірва.

Замість того, щоб швидко і комплексно постачати все, що необхідно, і створювати умови для довгострокового оборонного виробництва, політика Німеччини і Заходу зводиться до того, щоб надати Україні рівно стільки, скільки потрібно для продовження війни, але не достатньо, аби довести її до успішного завершення.

Ця політика створює гуманітарні проблеми, оскільки кількість жертв серед цивільного населення та військових зростає, чим довше триває війна.

Війна Росії спрямована проти суверенності та незалежності, а також проти культури та існування України загалом: зґвалтування та катування українського населення, викрадення дітей та вивезення їх до Росії з метою асиміляції є частиною російської окупаційної політики.

Однак ця політика також створює стратегічну проблему.

Цілі Росії аж ніяк не обмежуються анексією українських регіонів Криму, Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей, які разом складають понад двадцять відсотків території України.

Російська політика відкрито загрожує іншим державам, таким як Республіка Молдова та країни Балтії.

У довгостроковій перспективі путінська Росія загрожує всьому західному альянсу.

Якщо Росія завершить свою війну успішним розділом України, це також похитне довіру до обіцянок Заходу щодо безпеки членів НАТО в північно-східній, центральній і південно-східній Європі.

Це ще більше заохотить імперські амбіції Росії.

Для того, щоб запобігти домінуванню Росії в Європі, необхідно зупинити російську експансію в Україні.

"Єдність, справедливість і свобода" – такими є цілі України, а не завоювання територій. Це принципи, які Німеччина також проголошує і для себе.

У підтримці України не існує протиріччя між зовнішньою політикою, яка керується цінностями, і зовнішньою політикою, яка керується інтересами.

Україна захищає наші цінності, і наші екзистенційні безпекові інтереси вимагають, аби ми підтримували її всіма нашими силами, поки вона веде цю війну.

Ініціатори:

Мартін Шульце Вессель, професор історії Східної та Південно-Східної Європи, Університет Людвіґа-Максиміліана, Мюнхен

Норберт Реттґен, член німецького Бундестагу (ХДС), Берлін

Клаудія Майор, керівник дослідницької групи, Німецький інститут міжнародних відносин та безпеки, Берлін

Підписалися:

Гендрік Алерс, голова, EY Німеччина, Ганновер

Мартін Ауст, професор історії Східної Європи, голова Асоціації східноєвропейських істориків, Боннський університет

Ганс-Петер Бартельс, колишній парламентський комісар у справах збройних сил (СДПН), Берлін

Ґерхарт Баум, колишній федеральний міністр внутрішніх справ (СвДП), Дюссельдорф

Марілуїза Бек, колишній член німецького Бундестагу, Центр ліберального модерну, Берлін

Мартін Бялецький, головний редактор журналу "Internationale Politik", Берлін

Таня Берцель, професор політології, Вільний університет Берліна

Ульф Бруннбауер, директор Інституту досліджень Східної та Південно-Східної Європи ім. Ляйбніца, Реґенсбурґ

Франк Бош, директор Центру досліджень сучасної історії ім. Ляйбніца, Потсдам

Томас Ендерс, президент Німецької ради з міжнародних відносин, Берлін

Геннінг Ферманн, генеральний директор Fehrmann GmbH, Гамбурґ

Сабіне Фішер, старший науковий співробітник, Німецький інститут міжнародних відносин та безпеки, Берлін

Уте Фреверт, президент Фонду Макса Вебера, Бонн

Ральф Фукс, сенатор (у відставці), Центр ліберальної сучасності, Берлін

Андреа Ґавріх, професор міжнародної інтеграції з особливим акцентом на Східну Європу, Університет Юстуса Лібіха, Ґіссен

Клаус Ґества, професор історії Східної Європи, Тюбінґенський університет

Серап Ґюлер, член німецького Бундестагу (ХДС), Берлін

Фрідріх Вільгельм Ґраф, почесний професор теології та етики, Університет Людвіґа-Максиміліана, Мюнхен

Флоріан Ган, член німецького Бундестагу та речник з питань оборонної політики (ХСС), Берлін

Юрґен Гардт, депутат німецького Бундестагу та речник з питань зовнішньої політики (ХДС), Берлін

Петер Гаслінгер, директор Інституту історичних досліджень Центрально-Східної Європи ім. Гердера - Інституту Товариства ім. Ляйбніца, Марбурґ

Ґюнтер Гелльманн, професор політології, Франкфуртський університет

Крістоф Гойсген, голова Мюнхенської конференції з питань безпеки, Мюнхен

Антон Гофрайтер, член німецького Бундестагу та голова Комітету у європейських справах (B90/Зелені), Берлін

Андреас Каппелер, почесний професор історії Східної Європи, Віденський університет

Родеріх Кізеветтер, член німецького Бундестагу (ХДС), Берлін

Ґрегор Кірхгоф, професор публічного права, фінансового права та податкового права, Університет Авґсбурга

Філіп Кремер, депутат німецького Бундестагу (B90/Зелені), Берлін

Йорн Леонгард, професор нової та новітньої історії Західної Європи, Фрайбурзький університет

Томас Лінденбергер, директор Інституту досліджень тоталітаризму імені Ганни Арендт, Дрезден

Карло Масала, професор міжнародної політики, Університет федеральних збройних сил, Мюнхен

Крістоф Мітке, генеральний директор, Miethke GmbH & Co. KG, Потсдам

Крістіан Меллінґ, директор з досліджень, Німецька рада з міжнародних відносин, Берлін

Сара Нанні, депутат німецького Бундестагу і речник з питань політики безпеки (B90/Зелені), Берлін

Армін Нассехі, професор соціології, Університет Людвіґа-Максиміліана, Мюнхен

Пауль Нольте, професор нової та новітньої історії, Вільний університет Берліна

Анжеліка Нусберґер, колишня віце-президентка Європейського суду з прав людини, професорка конституційного права, міжнародного права та порівняльного права, Кельнський університет

Йоганнес Паульманн, директор Інституту європейської історії ім. Ляйбніца, Майнц

Пеер-Робін Паулюс, член правління, Die Familienunternehmer e.V., Берлін

Фердинанд Павел, директор, EY Німеччина, Берлін

Петер Пьотруска, генеральний директор, S.S.T. Surface Service technic GmbH, Мюнхен

Мілош Ржезнік, директор, Німецький історичний інститут, Варшава

Томас Ріссе, професор міжнародної політики, Вільний університет Берліна

Марен Рьоґер, директор, Інститут історії та культури Східної Європи ім. Ляйбніца (GWZO), Ляйпциґ

Франк Зауер, старший науковий співробітник, Університет федеральних збройних сил, Мюнхен

Маґдалена Саріуш-Вольська, виконуюча обов'язки директора, Німецький історичний інститут, Варшава

Ґвендолін Зассе, науковий директор, Центр східноєвропейських та міжнародних досліджень, Берлін

Джаміла Шефер, депутат німецького Бундестагу (B90/Зелені), Берлін

Себастьян Шефер, член німецького Бундестагу (B90/Зелені), Берлін

Барбара Штольберг-Рілінґер, ректор Берлінського наукового коледжу

Карл Шльоґель, почесний професор історії Східної Європи, Берлін

Констанце Штельценмюллер, директор Центру Сполучених Штатів та Європи при Інституті Брукінґса, Вашингтон, округ Колумбія

Петер Штрошнайдер, почесний професор німецької медієвістики, Університет Людвіґа-Максиміліана, Мюнхен

Кай Тойте, керуючий директор, група компаній Equity Seven, Гамбурґ

Рікарда Вульпіус, професор історії Східної Європи та Центрально-Східної Європи, Університет Мюнстера

Йоганн Вадефул, депутат німецького Бундестагу та заступник лідера парламентської групи (ХДС), Берлін

Робін Ваґенер, депутат німецького Бундестагу (B90/Зелені) та член Комітету закордонних справ

Фабіан Венденбурґ, виконавчий директор, Mittelstandsunion, Берлін

Малте Веттерн, виконавчий директор, Гамбурзький пенсійний фонд, Гамбурґ

Генріх Авґуст Вінклер, почесний професор нової та новітньої історії, Берлін

Андреас Віршинґ, директор Інституту сучасної історії, Мюнхен-Берлін

Ґунтрам Вольф, директор Німецької ради з міжнародних відносин, Берлін

Міхаель Цюрн, професор міжнародних відносин, Дослідницький центр соціальних наук, Берлін/Вільний університет Берліна

 

Тімоті Снайдер: Тімоті Снайдер: Росія може програти цю війну

9 травня Росія святкує День Перемоги, вшановуючи розгром нацистської Німеччини у 1945 році. Всередині країни це ностальгія. У 1970-х роках радянський лідер Лєонід Брєжнєв створив культ перемоги. Росія за Путіна продовжила цю традицію. У лютому 2022 року, коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення до свого сусіда, консенсус полягав у тому, що Україна впаде за лічені дні. Успіх Москви не на полі бою, а в наших головах. Росія може програти. І вона повинна програти, заради світу – і заради себе самої.

Радомир Мокрик: «Жменька нас. Малесенька щопта…»

Незгодних було багато. Але сміливості, затятості, було лише в жменьки. Ця боротьба – шістдесятників і дисидентів, вона неминуче ставала причиною самотності. Не тому, що всі «будували комунізм». А тому, що люди, зазвичай, просто хочуть жити. Нормально спокійно. Не кожен здатен до геройського чину. Не кожен може бути Стусом.

Борис Антоненко-Давидович: "Любов до України підкаже вам ваші обов'язки"

40 років тому, 8 травня 1984 року, в Києві помер Борис Антоненко-Давидович (справжнє прізвище Давидов) — вояк Армії УНР, письменник, перекладач, член літературної організації Ланка-МАРС. У 19-річному віці Борис Давидов служив козаком в лавах Запорізького корпусу. В квітні 1918-го він брав участь у поході на Крим, та залишив дещо кумедний спогад, як його, зеленого, полковник Петро Болбочан призначив комендантом станції Мелітополь.

Наталя Дзюбенко-Мейс: Тільки пам'ять може зупинити безумство воєн і ненависті. Пам'яті Джеймса Мейса

3 травня виповнюється двадцять років з часу відходу у вічність американського дослідника історії України, виконавчого директора американської конгресової комісії по вивченню Великого Голоду 1932-33 років в Україні, професора Джеймса Мейса. Тема Голодомору ламала і мучила його. Ця тема випалила йому душу й призвела до трагічного кінця.