"Фартова" справа №777

Ознайомився зі справою свого прадіда Станіщука Стефана Леонтійовича. Засудили його за систематичне пасобнічєство бандітам УПА. Під систематичним пасобнічєством малося на увазі два рази віддати трохи масла, борошна, шинель, черевики, кальсони, крій чобіт, 200 рублів і зарізати на вимогу СБ ОУН корову.

 
Стефан Станіщук

Ознайомився зі справою свого прадіда Станіщука Стефана Леонтійовича. Засудили його за систематичне пасобнічєство бандітам УПА. Під систематичним пасобнічєством малося на увазі два рази віддати трохи масла, борошна, шинель, черевики, кальсони, крій чобіт, 200 рублів і зарізати на вимогу СБ ОУН корову.

Як я зрозумів, здав діда один з ОУНівців, що приходили по їду і одяг,який явився з повинною до яремчанського МГБ 29 травня 1947 року. Небелюк Іван Михайлович на псевдо "Нечай", 1915 р.н. А 19 червня діда Штефана затримали і повезлив Коломийську тюрму №2.

У серпні діда засудили до 10 років виправних таборів. При чому, як видно з матеріалів справи, на суд мали прибути мій прадід Штефан з адерсою проживання Коломийська тюрма №2, в якості підсудного, і Небелюк, як свідок, з адресою проживання с.Шевелівка. Тобто, явка з повинною забезпечила йому проживання вдома.

Сидів прадід в системі Озерлагу, найбільшому підрозділі ГУЛАГу, в Прибайкаллі, майже за 6 тисяч кілометрів від рідного дому.

 

У 1954 році Штефан написав скаргу у Верховний Суд УРСР з проханням переглянути справу і зменшити покарання. Ну як написав- він був неграмотний, до школи не ходив. Усі протоколи, розписки та інші документи підписані трьома хрестиками. Хтось освічений написав цей документ за нього. Справу переглянули, допитали додаткових свідків, взяли різні довідки і зменшили строк з десяти років до п'яти. Правда, на той час прадід уже відсидів більше 8 років.

У протоколі допиту моєї баби Зузани, його доньки( в протоклі її написали як Зою) є інформація про Небелюка: після арешту прадіда він жив у Делятині. В 1949 році було вбито першого чоловіка моєї баби- Василя Довбенюка. Баба бачила Небелюка на місці злочину разом з працівниками міліції і він носив погони лейтенанта. Чи дійсно він працював у органах вона не знала. У справі є довідка сільської ради, що Небелюк Іван Михайлович помер у 1951 році. Дідо ще не досидів, а той, хто, ймовірно, здав- уже помер, хоча був на 17 років молодшим.

Дід Штефан помер у 1980 році. Таке життя.

Діда реабілітували у 1992 році.

Теми

Ірина Цибух: Посмертний лист Ірини Цибух

Журналістка, медик добровольчого батальйону "Госпітальєри" Ірина Цибух із позивним "Чека" загинула на фронті 29 травня, їй було 25 років. Посмертний лист опублікував брат Ірини Юрій.

Петро Долганов: "Зміщення акцентів", чи пошук істини? Якою має бути українська відповідь на інструменталізацію пам’яті про Голокост під час війни

Успішний і вільний розвиток студій Голокосту – вже сам по собі засвідчуватиме абсурдність аргументів кремлівської пропаганди. Детальніше вивчення тих напівтонів, до інструменталізації яких часто вдаються російські пропагандисти, – чи не найкраща "зброя" в контрпропагандистській діяльності.

Тетяна Терен: Утойя - острів збереження пам'яті

22 липня 2011 року норвезький правий екстреміст Андерс Брейвік убив 77 людей. Восьмеро загинуло під час вибуху бомби біля будівель парламенту в Осло, ще шістдесят дев'ять Брейвік убив того ж дня у молодіжному таборі на острові Утойя неподалік від Осло, перевдягнувшись у поліцейського. Це найбільші втрати в історії Норвегії після Другої світової війни. Нині острів позиціонує себе насамперед "як місце для збереження пам'яті і продовження життя".

Артем Чех: Безликий далекий траур

Велика сіра трагедія, глевка маса болю і страждань, список дрібним шрифтом нікому не відомих, нікому не потрібних, приречених на забуття. І добре, що забудуть не всіх. Але й не всіх пам'ятатимуть. Так є. І це ок. Хоч і хотілося б знати і пам'ятати усіх.