День народження російської вченої як державне свято України

15 серпня наші колишні колеги в "русском мире" святкували День археолога. Як не дивно, частина українських археологів, також... Саме цього дня, 15 серпня, народилася дослідниця Трипільської культури московська вчена Тетяна Пассек. Я з повагою ставлюся до наукового доробку цієї московської дослідниці, але день її народження - 15 серпня, не мусить бути святом для українських археологів

 

15 серпня наші колишні колеги в "русском мире" святкували День археолога. Як не дивно, частина українських археологів, також...

У чому проблема? - спитаєте ви. А, у тому, що увесь цивілізований світ святкує День археолога у третю суботу жовтня. І, лише в РФ, Білорусі і Казахстані День археолога святкують 15 серпня.

Причому, якщо у перших трьох названих країнах це свято не є державним, то у нашій державі, завдяки Президенту України Віктору Ющенку, воно, окремим Указом (№ 694 від 6 серпня 2008 року), внесено у перелік державних свят.

Цікавою є історія лобіювання цього Указу, як і мотивація осіб, які "вперто" просували цей злощасний Указ до Кабміну. Але, гадаю, частина тих ініціаторів нині вже не так часто дивиться на світ і на науку через російські окуляри, як колись і тому невдовзі, у своїх спогадах-мемуарах, правильно і об'єктивно розставить акценти, як то все тоді відбувалося.

Чому росіяни святкують День археолога 15 серпня..?

Та, тому, що саме цього дня народилася дослідниця Трипільської культури московська вчена Тетяна Пассек. Я з повагою ставлюся до наукового доробку цієї московської дослідниці, але день її народження - 15 серпня, не мусить бути святом для українських археологів.

Ну, от чому українські археологи ментально не можуть відірватися від традицій російської археологічної школи..? І ніяка війна, і жодні систематичні та брутальні провокації РФ проти України на усіх рівнях по цілому світі, їм не вправить мозги. Бо то - археологічний "старший брат"...

 

Одним словом - загадкова душа українського археолога: з одного боку він постить на своїх сторінках і групах у ФБ світлини з українсько-російської війни і фотографії розчленованих, російськими бойовиками, тіл українських бійців та зґвалтованих, тими ж росіянами, українок над якими, перед смертю, по-садистськи знущалися, а з іншого - святкує 15 серпня як, ніби-то, своє професійне свято...

Мабуть, не буде особливою натяжкою уявити, що 15 серпня, одночасно з українськими археологами (які все ще святкують цю дату), свій келишок за "нашу родную археологию", піднімуть і бойовики "ДНР" і "ЛНР" з дипломами істфаків, які свого часу брали участь у розкопках.

Підніматимуть завтра стакани "с водочкой" також наші колишні колеги з експедицій, а сьогодні - росіяни-вбивці, які беруть участь у їхній "спецоперации" Не думаю, що вони забули як колись, разом з нормальними людьми з інших країн, ночували в палатках, зранку виходили на розкоп, а по-обіді займалися камералкою. Ну, а сьогодні, вони вже цілком переродилися і кожним нервом свого єства бажають знищення України як держави і смерті кожному українцеві...

Отож, колеги, подумаймо про цей нюанс у "святкуванні" неукраїнського Дня археолога...

Чому б головній профільній науковій інституції нашої держави не запропонувати проект Закону України про скасування радянського Дня археолога - 15 серпня, який, свого часу, запровадив уряд Віктора Ющенка. Адже, сьогодні, це російсько-радянське за суттю, свято - урочисто відзначають виключно в археологічних експедиціях нашого заклятого ворога та його сателітів.

P.S. У Сполучених Штатах Америки святкують Національний день археології 22 жовтня (офіційно запроваджений 2011 року).

Тімоті Снайдер: Тімоті Снайдер: Росія може програти цю війну

9 травня Росія святкує День Перемоги, вшановуючи розгром нацистської Німеччини у 1945 році. Всередині країни це ностальгія. У 1970-х роках радянський лідер Лєонід Брєжнєв створив культ перемоги. Росія за Путіна продовжила цю традицію. У лютому 2022 року, коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення до свого сусіда, консенсус полягав у тому, що Україна впаде за лічені дні. Успіх Москви не на полі бою, а в наших головах. Росія може програти. І вона повинна програти, заради світу – і заради себе самої.

Радомир Мокрик: «Жменька нас. Малесенька щопта…»

Незгодних було багато. Але сміливості, затятості, було лише в жменьки. Ця боротьба – шістдесятників і дисидентів, вона неминуче ставала причиною самотності. Не тому, що всі «будували комунізм». А тому, що люди, зазвичай, просто хочуть жити. Нормально спокійно. Не кожен здатен до геройського чину. Не кожен може бути Стусом.

Борис Антоненко-Давидович: "Любов до України підкаже вам ваші обов'язки"

40 років тому, 8 травня 1984 року, в Києві помер Борис Антоненко-Давидович (справжнє прізвище Давидов) — вояк Армії УНР, письменник, перекладач, член літературної організації Ланка-МАРС. У 19-річному віці Борис Давидов служив козаком в лавах Запорізького корпусу. В квітні 1918-го він брав участь у поході на Крим, та залишив дещо кумедний спогад, як його, зеленого, полковник Петро Болбочан призначив комендантом станції Мелітополь.

Наталя Дзюбенко-Мейс: Тільки пам'ять може зупинити безумство воєн і ненависті. Пам'яті Джеймса Мейса

3 травня виповнюється двадцять років з часу відходу у вічність американського дослідника історії України, виконавчого директора американської конгресової комісії по вивченню Великого Голоду 1932-33 років в Україні, професора Джеймса Мейса. Тема Голодомору ламала і мучила його. Ця тема випалила йому душу й призвела до трагічного кінця.