Його мрія збулася!

1 січня 1919 року Головний отаман військ Української Народної Республіки Симон Петлюра, зібравши всіх старшин Генерального штабу і начальників управлінь Військового міністерства, виступив перед ними з промовою, в якій оприлюднив свої ідеї щодо Української Армії

 

1 січня 1919 року Головний отаман військ Української Народної Республіки Симон Петлюра, зібравши всіх старшин Генерального штабу і начальників управлінь Військового міністерства, виступив перед ними з промовою, в якій оприлюднив свої ідеї щодо Української Армії.

На його думку, українського вояка треба виховувати ще зі школи: "Кожна школа від нижчих до вищих буде підготовлювати борця за ідею самостійності Української Народної Республіки… Наша армія українська по духу і по формі і ми повинні відновити в неї її історичний дух хоробрості і відваги. Ми мусимо взяти краще, до чого додумалися люди, усе це привести до своєї армії".

Симон Петлюра казав, що не може бути непорозумінь між старшинами й козаками, як те було в російській армії: "Коли старшина буде близько стояти до козака, до всіх його питань і нужд, тоді ми не будемо боятися більшовиків і анархії".

Звертаючись до Військового міністра, Петлюра наполягав вимагати від усіх, не рахуючись ні з чином, ні з рангами, старшин і козаків, продуктивної праці: "Зміст праці такий: ми будуємо державу, а тому потрібна продуктивна праця. Без армії Українська Республіка не може істнувати…".

Ще 25 листопада 1918 року Директорія УНР видала наказ про створення Армії УНР, у якому обов'язком кожного вояка визначався захист всіх, хто живе в Україні. З метою формування армії оголошувалася мобілізація, якій підлягали всі громадяни Української Народної Республіки, а втім у § 5 вказувалося: "із охочих людей в армію приймати лише тих, що визнають Самостійну Українську Народну Республіку".

Заборонялося покидати армію по своїй волі, а подавати прохання про увільнення від служби можна було тільки прослуживши 2 місяці.

 
 

В наказі Директорії УНР від 15 грудня 1918 року зазначалося, що вояки мали право на отримання земельного наділу і для забезпечення цього права мав бути складений реєстр Армії УНР, а кожному вояку мали видати особисту карту, в якій записувалося його ім'я, по батькові та прізвище, звідки він був родом, коли став до лав армії, з власної охоти чи по мобілізації, особливі заслуги під час служби.

З метою піднесення національної свідомості вояків у кожній військовій частині мали створити бібліотеки-читальні та забезпечити їх літературою, що виховувала би в козака любов до України, відданість інтересам Української Народної Республіки, нагадувала б історичні традиції українського лицарства. При читальнях мали відкрити курси й школи загально-освітнього характеру.

Ще один наказ Директорії, від 18 грудня 1918 року, містив вимоги до штабів, у яких мали служити "тільки свідомі українці та щирі прихильники нашого народу та його самостійності".

Звісно, що Симон Петлюра віддавав належну увагу насамперед підготовці війська до знищення ворогів українського народу, а для цього у військових частинах запроваджувалися бойові, муштрові і фізичні навчання по три години до обіду. А три години після обіду віддавалося навчанням науковим.

Симон Петлюра наголошував: "Старшині подбати, щоби заняття відбувалися точно, і всіх сил та хисту додати, щоби вони козаків інтересували, а наука як найякісніше освітлювала сучасний політичний мент".

І, нарешті, про дисципліну Симон Петлюра говорив таке: "Нам говорять вороги наші, що немає у нас дисципліни, що ми незрілі. Не правда! І дисципліна у нас єсть, є і свій розум, не чужий, і я вірю, що старшина і козаки спільники силами стануть до праці і збудуємо таку армію, яка забезпечить Україні повну незалежність, а народові її – землю і волю".

Ми щиро віримо в Збройні Сили України і близькість нашої перемоги. Слава Україні! Героям Слава!






Ірина Цибух: Посмертний лист Ірини Цибух

Журналістка, медик добровольчого батальйону "Госпітальєри" Ірина Цибух із позивним "Чека" загинула на фронті 29 травня, їй було 25 років. Посмертний лист опублікував брат Ірини Юрій.

Петро Долганов: "Зміщення акцентів", чи пошук істини? Якою має бути українська відповідь на інструменталізацію пам’яті про Голокост під час війни

Успішний і вільний розвиток студій Голокосту – вже сам по собі засвідчуватиме абсурдність аргументів кремлівської пропаганди. Детальніше вивчення тих напівтонів, до інструменталізації яких часто вдаються російські пропагандисти, – чи не найкраща "зброя" в контрпропагандистській діяльності.

Тетяна Терен: Утойя - острів збереження пам'яті

22 липня 2011 року норвезький правий екстреміст Андерс Брейвік убив 77 людей. Восьмеро загинуло під час вибуху бомби біля будівель парламенту в Осло, ще шістдесят дев'ять Брейвік убив того ж дня у молодіжному таборі на острові Утойя неподалік від Осло, перевдягнувшись у поліцейського. Це найбільші втрати в історії Норвегії після Другої світової війни. Нині острів позиціонує себе насамперед "як місце для збереження пам'яті і продовження життя".

Артем Чех: Безликий далекий траур

Велика сіра трагедія, глевка маса болю і страждань, список дрібним шрифтом нікому не відомих, нікому не потрібних, приречених на забуття. І добре, що забудуть не всіх. Але й не всіх пам'ятатимуть. Так є. І це ок. Хоч і хотілося б знати і пам'ятати усіх.