"Історична правда" скасовує можливість коментувати публікації

Протягом останнього часу в коментарях до публікацій активізувалися анонімні дописувачі, щирість намірів яких викликала сумніви, а зміст дописів – обурення читачів.

Функція коментування, як спосіб вільного обміну думками була перетворена зловмисниками на зловживання мовою ненависті та просування світу пост-правди.

Певні технічні особливості сайту не дозволяють автоматично  відслідковувати появу нових коментарів подібного змісту.

Для цього потрібний модератор, який мав би "вручну" відслідковувати появу подібних коментарів.

З низки технічних і фінансових причин це не видається ефективним розв’язанням проблеми.

Це було дуже складне етичне рішення. Редакція проекту "Історична правда" скасовує можливість коментувати публікації нашого сайту.

"Історична правда" лишається відкритим майданчиком для всіх компетентних точок зору і думок. Але ми також закликаємо дискутувати навколо минулого не через анонімні акаунти, а відкрито, від свого імені, щоб кожний читач міг сформувати думку про репутацію дописувача.

Ми продовжуємо спілкуватися з нашими читачами за допомогою редакційної пошти istpravda@gmail.com  та на сторінках в соціальних мережах "Історична правда" та "Историческая правда на русском языке".

Сподіваємося на розуміння, довіру і підтримку наших читачів. 

Докладніше - в розділі ПРО ПРОЕКТ

Теми

Тетяна Терен: Утойя - острів збереження пам'яті

22 липня 2011 року норвезький правий екстреміст Андерс Брейвік убив 77 людей. Восьмеро загинуло під час вибуху бомби біля будівель парламенту в Осло, ще шістдесят дев'ять Брейвік убив того ж дня у молодіжному таборі на острові Утойя неподалік від Осло, перевдягнувшись у поліцейського. Це найбільші втрати в історії Норвегії після Другої світової війни. Нині острів позиціонує себе насамперед "як місце для збереження пам'яті і продовження життя".

Артем Чех: Безликий далекий траур

Велика сіра трагедія, глевка маса болю і страждань, список дрібним шрифтом нікому не відомих, нікому не потрібних, приречених на забуття. І добре, що забудуть не всіх. Але й не всіх пам'ятатимуть. Так є. І це ок. Хоч і хотілося б знати і пам'ятати усіх.

Юрій Гудименко: Україні потрібен власний Арлінгтон

Назви ваших сіл можуть увійти в історію гордо, як увійшов Арлінгтон, або з ганьбою, якщо частина мешканців буде силою перешкоджати будівництву військового кладовища. Це навіть дико звучить.

Олена Буруль: Як Голодомор з'явився і зник у любовному романі 1933 року

В листопаді 1933-го в газеті Welt Blatt, що видавалась у Відні, з'явився фрагмент роману Клотільде фон Штегманн "Завдяки тобі я знайшов батьківщину". Герой втікає з Радянського союзу до Німеччини у бочці, перепливаючи Дністер, там влаштовується на роботу, рятує дочку консула від падіння з коня. Всі ознаки третьосортного чтива для домогосподарок. Якби не початок роману, де йдеться про жорстоку більшовицьку політику і детально описуються події Великого голоду в Україні.