Пам’ятник бандерівцеві

Степан Бандера не є людиною для гордих пам'ятників. Він швидше вписується в когорту одчайдушних сміливців, що організовували і підпілля, і похідні групи, і робили живе діло. Насправді про Бандеру знають люди мало, а про бандерівців знають від Курил до Карпат, а може й Альп.

До теми пам'ятника бандерівцеві дотично підходять не раз, але збиваються на стереотипне мислення: "пам'ятник Бандері".

Насправді про Бандеру знають люди мало, а про бандерівців знають від Курил до Карпат, а може й Альп.

В Римі у вересні 2011 до мене підійшла українка і рішуче сказала: "Італія - прекрасна країна для італійців, але я тут тільки до кінця контракту і вертаюсь на Волинь". Вона уточнила: недалеко від Сокаля.

На Черкащині хочуть встановити пам'ятник Бандері. Міська влада не проти

Цей куточок Волині рясно политий нашою кров'ю в 1942-1949 роках. Звідти виходили люди високі духом.

- Наше село будує пам'ятник Бандері.

- Не будуйте пам'ятника Бандері, - попросив я.

- Як ви можете таке казати? - насторожилась вона.

- Знаєте що? Поставте пам'ятник бандерівцеві, і побачите, що він там наче з землі виріс!

- А справді... Ми про це якось не подумали раніше. Вже якось так звикли...

"Звикли" - і краще не скажеш. Пам'ятники вождям - то один з совєтських стереотипів.

На пам'ятник-довгобуд Бандері у Львові треба ще 2,4 мільйона (ФОТО)

Поширилося це і на Шевченка. А я б волів поставити пам'ятник учительці, яка навчила кілька поколінь любити і знати Шевченка. І щоб вони їй приносили квіти на день Шевченка.

Степан Бандера не є людиною для гордих пам'ятників. Він швидше вписується в когорту одчайдушних сміливців, що організовували і підпілля, і похідні групи, і робили живе діло.

Життя його і цілої родини - мученицьке. Мученики нової віри.

Але є в його імені прапор, який несуть непохитно. І за будь-яких умов.

Німці і більшовики відчували, що військо УПА бере не силою, а духом, і вони потаємно поважали серйозного противника, який має свій кодекс честі.

Усілякі спроби підкупу і розкладу не діяли. Було щось привабливе у тих суворих партизанах, коли до них тягнулися бійці різних національностей і знаходили з ними спільну мову.

Мандик Хасман - єврей, бандерівець, стрілець УПА

Треба виділити одну особливість бандерівця - понад усіма іншими силами національного опору: стійкість!

Легше було учасникам національного опору Франції - під опікою союзників.

Легше було Польській Армії Крайовій, яка мала свій провід в Лондоні. Найлегше було совєтським партизанам, яким інструкції йдуть з Москви, а військо підсувається...

А проти УПА воюють і німці, і совєти, і поляки, і то часто спільними силами...

Совєтська розвідка руками кузнєцових воює зсередини. Провокатори займають місце полеглих борців. Переодягнені чекісти тероризують і дезінформують українських селян, а ті підтримують своїх донкіхотів!

Осип "Боксер" Хома: моряк, чемпіон, командир УПА

І ті лицарі національної ідеї десять років чинять опір, тримаючи гасло: "Свобода народам, свобода людині". Чисто ідеалістичне гасло!

І усі вороги їх поливають брудом зі своїх радіостанцій і називають "бандитами".

От кому треба ставити пам'ятник, перед ким схиляти голови!

"Діти різних народів" у совєтських концлагерях називали бандерівців "наші святі старики" за те, що вони гідно витримували свої 25-річні терміни і не здавалися. А тим старикам було по 40-50 років...

В 1953 вони першими підіймали повстання в концлагерях Норильська, Кінгіру, Воркути, їх убивали нещадно, бо то повстання "бандерівські" (насправді - інтернаціональні).

Кенгірське повстання. Так українці перемогли сталінізм

І ось після падіння імперії зла один з тисячі зацілілих бандерівців повертається до рідного краю, де на нього чекає лише рідна земля.

То як же йому не поставити пам'ятника на тій политій кров'ю землі, на якій виріс, за яку тримався і яку любив до скону?

Він тут височить, як високе дерево. Він присутній тут за всякої погоди, і вже ніяка сила його не викорчує з рідної землі.

Бандерівець не амбітний: ставте йому пам'ятник без автомата і осоружних гранат: він завжди знав, що проти його автомата виставлять сотні своїх. Отже сила його не в автоматі, а в правді, проти якої вони усі не мають сили.

Різдвяні листівки УПА - віра, надія, зброя (ФОТО)

Окрім того, пам'ятник вождеві з часом стає звичним гламуром. В українців є небезпечні нахили до конформізму. Христа перетворюють на поблажливого дідуся, Шевченка - на ідеологічного помічника, а провідника українських націоналістів ставлять в заспокійливий ряд "героїв України"...

А от бандерівця ні в який ряд не поставиш. "Будь вірний на життя і смерть ідеї нації, і не здайся, хоч би проти тебе був цілий світ".

Отже, він і сам встоїть.

Та й зайшлого чоловіка він не так дратуватиме. "Чего это? Ленин - не Ленин, Дзержинский - не Дзержинский, даже не солдат... Кого это поставили? Неужто просто бандеровец?".

Останній бій УПА. 1960 рік

І тут зайшлий чоловік подумає: "Бандеровец - это, конечно, факт - крутой факт!".

А що вже стосується до шкільної дітвори, то їй досить сказати: "Діти, то наш український юнак, що воював і проти Гітлера, і проти Сталіна. Він знав, що жити йому 2-3 місяці в боях. Але нікому не здався". І діти самі здогадаються понести йому квіти.

Накращі матеріали про УПА від "Історичної Правди" - думайте, читайте.

Наталія Лебідь: Остання сльоза Степана Хмари

Дружина заздалегідь попередила медперсонал, що ставити Хмарі гастроназальний зонд не можна. Це викликає ретравматизацію – спогади про те, як у радянській тюрмі голодуючого Хмару годували насильно. Але зонд стояв. І Хмара – той самий Хмара, який був одним із облич Незалежності, і про якого замалим не складали легенди – був цілковито безпорадним, розіп’ятим на тому триклятому лікарняному ліжку. Він вже не міг говорити. Він плакав. Можливо, вперше у житті.

Роман Гуцул: Могили січових стрільців під асфальтом

Московські окупанти вчинили у Львові в 1960-х та 1970-х роках страшне святотатство - повністю зруйнували військові меморіали УГА на Янівському та Личаківському цвинтарях. Сотнями потрощених стрілецьких хрестів була встелена проїздна частина вулиці Суворова та тротуари, зверху залили асфальтом.

Тімоті Снайдер: Тімоті Снайденр: Умиротворення в Мюнхені: світові війни, минулі й можливі

Симетрія між Німеччиною-Чехословаччиною 1938 року і Росією-Україною 2022 року є дивовижною, і якщо ми на мить зупинимося на цих подібностях, це допоможе нам ширше поглянути на сьогоднішній день. Зараз, більш ніж будь-коли, ми є в'язнями чуток, дезінформації та емоцій сьогодення. Історія може дати нам принаймні спокійнішу перспективу.

Ігор Сердюк: А Ви правда справжній професор?

"Професоре, пора! Там вже всі зібрались", – кличе мене чорнявий чоловік у військовій формі. Я виходжу з прохолодної темряви казарми надвір і на кілька секунд застигаю від сліпучого сонячного світла, що відбивається від білого піску під ногами. Надворі серпень 2024 року, довкола приземкуваті піщані пагорби, низенькі рідкі сосни. Страшенна спека й відсутність вітру згустили повітря до стану желе. Час-від-часу це желе здригається від вибухів – на військовому полігоні у центральній Україні відбуваються навчання артилеристів.