1 листопада відбудеться фінальний етап проекту Фонду Ріната Ахметова "Динамічний Музей". В цей день визначиться, хто з п'яти українських музеїв, які стали фіналістами конкурсу, отримає грант у розмірі 10 млн гривень.
"Історична Правда" побувала в кожному з цих музеїв. Ми дізналися, як зараз виглядають експозиції і що музейники планують зробити, якщо виграють грант. Пропонуємо читачам приєднатися до нас.
Сьогодні - екскурсія Дніпропетровським національним історичним музеєм імені Дмитра Яворницького.
Будівля музею знаходиться в центрі Дніпропетровська, на початку головної магістралі міста - проспекту Карла Маркса.
 |
| Фото: Дмитро Ларін. За спиною фотографа - головний корпус Національного гірничного університету і пам'ятник Ломоносову. Музей знаходиться у чудовому оточенні - молодь і наука :) |
У 1849 році з ініціативи губернатора Андрія Фабра було відкрито "Суспільний музеум Катеринославської губернії". У 1887-му свій власний, приватний музей відкрив Олександр Поль - підприємець-металург і археолог-любитель.
У 1902 році обидві колекції було об'єднано в Обласний музей імені Поля, директором якого на запрошення міської управи став 47-річний Дмитро Яворницький - археолог та історик запорізького козацтва. Яворницький, крім своїх знань і авторитету, додав у музей і власну колекцію.
Спершу музей був розташований у комерційному училищі (нині там обласна рада), а в 1905-му переїхав в оце приміщення, збудоване спеціального для нього в самісінькому центрі міста - біля Спасо-Преображенського кафедрального собору.
 |
| Будівля музею споруджена за зразком будинку Гофмана в Берліні |
Праворуч від жовтої будівлі музею - галявина з середньовічними половецькими бабами, витесаними з каменя. Колись біля баб стояла і статуя Катерини Другої. З 1914-го вона стояла на постаменті навпроти музею, де нині Ломоносов, а в 1917-му революційні маси повалили пам'ятник.
Ненависну царицю хотіли взагалі переплавити, але її під захист узяв Яворницький. Автор "Історії запорозьких козаків" поставив її у дворі свого музею.
 |
| Кам'яні половецькі баби |
З того часу заклад перетворився на музейний комплекс. Крім власне історичного музею, до складу Дніпропетровського національного входять також філії:
- діорама "Битва за Дніпро";
- музей "Літературне Подніпров'я";
- будинок-музей Дмитра Яворницького;
- музейний центр Олени Блаватської;
- музей історії самоврядування.
Центральна споруда історичного музею складається з дев'яти експозиційних і п'яти виставкових зал. Нижче - одна з виставкових. Загалом у музеї (включно з філіями) відбувається понад 100 виставок щороку.
 |
| Біла Зала музею - побудована ще в 1905-му. Коли ІП гостювала, в залі була виставка "Спортивна слава Дніпропетровщини", з нагоди Євро-2012 |
Тимчасові виставки бувають найрізноманітнішими - від експозицій про УПА до "Моди крізь століття" (на фото нижче).
 |
| Експонат "модної" виставки - жіночі чоботи початку XX сторіччя |
В 1970-х музей зазнав капітальної реконструкції, проведеної з ініціативи тодішнього директора Горпини Ватченко. Власне, нинішні експозиційні зали і з'явилися завдяки цій реконструкції - до будівлі 1905-го року було прибудовано величезну нову споруду.
Нову будівлю не видно з вулиці, і відвідувачі в якийсь момент схоплюються: як же так, ми вже годину ходимо гігантськими площами, як це все вміщається в такому маленькому будиночку?
Екскурсію читачам ІП проводить директор музею імені Яворницького Надія Капустіна. На жаль, вона не захотіла сфотографуватися. "Хай більше місця для експонатів буде", - віджартувалася.
На фото нижче так званий "внутрішній дворик" - перехід зі старого будиночку до нових експозиційних приміщень.
 |
| Праворуч - музей 1905 року, ліворуч - 1979-го |
"Внутрішій дворик" використовується як ще одна виставкова зала і водночас музейна вітальня. Тут проводяться заходи для друзів музею і широкої публіки. Скажімо, лекція про танці і музику (з залученням старовинних музичних інструментів).
На стінах - експонати, які стосуються старого Катеринослава.
 |
| Таким був Дніпро до побудови гідроелекстростанції на Хортиці |
Зараз у "внутрішньому дворику" - тимчасова експозиція, присвячена Катерині ІІ. Зроблена на прохання російської експедиції з Петербургу в Крим - шляхом, яким 225 років тому їхала імператриця.
 |
| Кіраса з вензелем Катерини ІІ |
На фото нижче - вестибюль на початку постійної експозиції, створеної Горпиною Ватченко в 1970-х. За словами Надії Капустіної, Ватченко дуже хвилювалася, коли будівництво було завершене і його мав приймати Олексій Ватченко - перший секретар Дніпропетровського обкому Компартії. І рідний брат Горпини.
Але Ватченко залишився задоволений багатомільйонною інвестицією державних коштів у фактично новий музей.
За деякими даними, Олексій Ватченко (який потім став головою Президії Верховної Ради УРСР) упізнав себе в персонажі-номенклатурнику з роману "Собор" Олеся Гончара. І всіляко боровся з твором. А от реконструкції музею він посприяв.
 |
| "1776-1976". Капітальна реконструкція музею була приурочена до дати першої згадки про заснування нового губернського центру Катеринослава |
Часи ж директорства Горпини Ватченко вважаються ренесансом музею. З 33 тисяч музейних предметів, які були у фондах у 1948 році, колекція виросла до майже 200 тисяч одиниць зберігання. Вочевидь, і особливий статус Дніпропетровська в 1970-их теж посприяв адекватному ставленню влади до головного музею історії краю.
 |
| Вигляд з другого поверху експозиційної споруди на "внутрішній дворик" і стіну будівлі 1905 року |
Перша зала постійної експозиції - "Великий Степ і первісні люди". Тут представлена сторія регіону від палеоліту до XIII сторіччя. Перша зала має зелену підлогу, котра символізує траву Дикого Поля.
 |
| Вхід до постійної експозиції |
"Ми хочемо встановити тут спеціальне освітлення, щоб виділити деякі експонати, - каже директор Надія Капустіна. - А ще наша мрія - встановити в кожній експозиційній залі об'ємний звук. Кілька колонок, які задаватимуть атмосферу".
 |
| Загальний вигляд першої зали. Праворуч видно фрагмент величезної аланської печі. Це справжній археологічний артефакт VII сторіччя, його встановили в залі за допомогою крану, ще коли будівля не була накрита дахом. Ліворуч - кам'яна статуя кабана часів Середньовіччя |
Зараз під час нічних екскурсій тут уже робляться спроби окремої підсвітки та аудіо - в рамках дійства "Взаємостосунки людини і степу".
 |
| Бивень і нижня щелепа мамонта. 40-12 тисяч років тому |
В залі - безліч цікавезних експонатів. На жаль, ми не можемо розмістити все :( Нижче - вирізаний фрагемент родового могильника з села Василівка. Цьому скелету первісної людини - близько 10 тисяч років.
 |
| Поховання чоловіка у скорченому стані. Василівський могильник |
А це - чи не найлегендарніший експонат зали (а то й усього музею). Керносівський ідол - прикрашена символічною різьбою антропоморфна стела, що, за припущенням науковців, зображує верховне божество (Творця Всесвіту) арійського пантеону.
Камінну скульптуру знайшли бульдозеристи у 1973 році під час риття силосної ями у Новомосковському районі. Вони викинули її геть, бо ледь не зламали ковш. Потім камінь виявили школярі, які й написали листа вченим.
 |
| Цьому каменю приблизно 6 тисяч років. Його навіть намагалися забрати в Ермітаж. І якби не Горпина Ватченко, то, може, й забрали б назавжди. А так привезли вантажівкою назад :) |
Зразок оформлення стенду в першій залі:
 |
| Предмети черняхівської культури III-IV ст. |
В залі широко представлена і скіфська епоха. Мечі-акинаки, прикраси, одна з перших копій знайденої в 1971-му Пекторалі, посуд тощо.
"Ми хочемо зробити виставку "Велика Скіфія", - говорить Надія Капустіна. - Показати там не тільки золото, але й щоденні прикраси. І провезти цю виставку регіональними музеями. А тут, біля скіфської кам'яної статуї, встановити великий сенсорний екран, на якому можна було різними мовами дізнатися про експонати".
На фото нижче - скіфський бронзовий казан (V ст.) і чоловіча сакральна статуя під ним:
 |
| Припускають, що статуя - готська. Її викопав ще Яворницький на поч. XX сторіччя |
Цитата, яка вже сама по собі є музейним експонатом. Вочевидь дійшла до нас з першої експозиції 1970-х років:
 |
| В радянські часи до кожного явища намагалися знайти відповідну цитату з творчного доробку Володимира Леніна. Правда, ця чомусь не підписана |
Зразок нового дизайну музейного етикетажу. Планується оформити в такому стилі всі експонати:
 |
| Наразі більшість етикетом у музеї - українська та російська |
Переходимо до другої зали, присвяченій історії запорізького козацтва. Її підлога - граніт і синій килим посередині. Що символізує пороги Дніпра, і саму річку.
 |
| У другій залі, крім того, що висить на стінах, безліч цікавих експонатів: чумацький віз, гармати, шаблі, рушниці та інша зброя, обладунки, надгробні хрести, макет козацької "чайки" тощо |
Одна стіна прикрашена двома великими панно, присвяченим ключовим в СРСР подіям часів козацтва - це повстання проти польських панів і дружба з Росією.
 |
| Під зображенням Переяславської Ради - обладунок крилатого гусара. Раритетний експонат |
На протилежній стіні - грандіозна кам'яна карта України XVI-XVII сторіч.
 |
| Лінії на граніті - шляхи походів кримських татар. Зроблені з заліза |
У планах музейної адміністрації - встановити в залі сенсорний екран, який даватиме відвідувачам додаткову інформацію вкупі з інтерактивними картами битв, з козацькими портретами тощо.
Крім інформаційного навантаження, екран міг би мати й розважальну складову - скажімо, квест "Збери козака в похід".
 |
| Макет Запорізької Січі в XVIII сторіччі |
Речі, знайдені на місці Томаківської Січі:
 |
| Гармати, ядра, форми для відливання куль тощо |
Картина "Запорожець у бою", намальована Миколою Струнніковим з Дмитра Яворницького - сусіда художника по кімнаті в Москві. Намальована на дверях:
 |
| "Запорожець у бою", XIX ст. |
Коли майбутній історик виїздив із Москви, він спробував забрати й двері з картиною. Струнніков не хотів віддавати, зрештою все закінчилося судом. Суддя наказав розпиляти картину порівну, а частки взяти собі за жеребом. Яворницькому повезло, йому дісталася верхня половина.
 |
| Шоломи кавалерії Речі Посполитої |
Представлені й перші друковані українські книги:
 |
| "Апостол" із львівської друкарні Федорова. 1574 р. |
Зала третя - "Освоєння Степу і заснування Катеринослава". Багато національного одягу - на початку XIX-го сторіччя в місті жило близько 80 націй.
 |
| Загальний вигляд третьої зали |
На фото нижче - карета придворного, який супроводжував Катерину ІІ в її мандрівці до Криму. Вона в чудовому стані: коли в 1941 році німці захопили Дніпропетровськ і розмістили в музеї офіс штадткомісара, саме на цій кареті рештки експонатів вивозилися на зберігання в інші будинки.
 |
| Лімузин XVIII сторіччя |
Раніше ця зала була присвячена повстанням селян і декабристів, зараз частина цих експонатів замінюється на сакральні речі різних конфесій.
 |
| Рушники |
Також тут була широко представлена Кримська війна середини XIX-го сторіччя. Зараз замість частини експонатів часів війни готується експозиція про дніпровських лоцманів, які проводили човни крізь пороги:
 |
|
Катеринославські лоцмани, кінець XIX ст. |
Рідкісний експонат - форменний одяг військових поселян:
 |
| Перша половина XIX ст. |
Портрет губернатора Фабра, з якого й почалася історія Дніпропетровського історичного музею:
 |
| Фабр також проклав і проспект Карла Маркса |
Четверта зала - "Картина життя кінця XIX - початку XX ст.ст.". Раніше тут була виставка, присвячена революційним подіям, а тепер зробили історію повсякдення. Дуже цікаво, до того ж кількість музейних предметів у новій експозиції збільшилася в рази.
 |
| Загальний вигляд четвертої зали. Станки, деталі та інші артефакти доби індустріалізації |
Частина інсталяції, присвячена металургії:
 |
| Так починалася розробка руд у регіоні |
Акція бельгійської компанії "Металургійні і сталеливарні заводи Катеринослава":
 |
| Акція у 100 франків |
Кімната робітника металургійного заводу Василя Рибкіна:
 |
| Судячи з обстановки, висококваліфікованого робітника |
Касовий апарат:
 |
Ще один чудовий предмет з історії повсякдення. Як ви думаєте, що це?
 |
| Апарат для голосування. Ліворуч - розібраний для підрахунку голосів, праворуч - у робочому положенні. Голосування відбувалося залізними кульками |
"Є думка взяти мультимедійного гіда (фігура, на яку проектується відеоряд) і в кожну залу додати такого тематичного персонажа, - говорить Надія Капустіна. - У першу залу, скажімо, скіфа, у другу козака... Зі зверненнями до відвідувачів. У цю залу ми взяли б робітника Василя Рибкіна".
 |
| Шикарне ліжко - теж історія повсякдення |
Четверта зала щільно насичена найрізноманітнішими артефактами, які дуже цікаво роздивлятися.
 |
| Що читали українською на початку XX ст. |
Лекція Яворницького. Не безкоштовна - по 5-30 копійок, нормальні гроші як на той час.
 |
| Лекція в супроводі слайдів - зразок мультимедійності тих часів |
На стіні навпроти - зріз життя людей із п'яти різних верств. Від військових до священників. Експонатів там так багато, що музей планує зробити новий етикетаж, у вигляді буклету, щоб відвідувач міг брати його в руки і ходити уздовж експонатів:
 |
| Загальний вигляд |
Тут же представлено кілька екземплярів з єгипетської колекції Олександра Поля, з якої, власне, і почався музей.
Таких статуй дві у світі. Друга - в Каїрі, якщо не вкрали мародери:
 |
| Статуя невідомого фараона, узурпована (тобто зі зміненим титулом) фараоном Рамзесом VI. XIII ст. до нашої ери |
У планах музейників - побудова лапідаріуму, куди планують перемістити частину єгипетської колекції, античні скульптури, половецьких і скіфських баб, козацькі хрести та інші вироби з каменю.
А ми тим часом переходимо до зали №5 - "Революційні події 1917-1920-х років".
 |
| Загальний вигляд зали |
Радянська експозиція перероблена - тепер тут можна знайти артефакти з усіх періодів того бурмного часу.
 |
| Один зі стендів |
Офісне приладдя - сувенір до 300-річчя дому Романових. На календарі - останній день царювання династії:
 |
| 28 лютого внаслідок революційних подій у Петрограді імператор зрікається престолу |
За представленими документами можна чудово простежити, як змінювалися суспільні настрої і політичний режим.
Українізація імператорської армії:
 |
| Квітень 1917-го |
Перші демократичні вибори:
 |
| Серпень 1917-го |
Повернення до влади Центральної Ради:
 |
| Квітень 1918, до перевороту Скоропадського залишається два тижні |
Гетьманська держава, патент на "спосіб затримування продуктів коксування за допомогою поглощення їх із коксового газу пористою масою":
 |
| Серпень 1918-го |
Повалення гетьманського режиму і прихід до влади Директорії УНР:
 |
| Липень 1919-го |
Легендарна "охоронна грамота", видана Яворницькому Нестором Махно. Зустріч академіка й анархіста яскраво описана в "Соборі" Гончара:
 |
| Здається, це листопад 1919-го |
УКП - це вам не КПУ:
 |
| Лютий 1920-го |
І закономірний фінал безкінечних взаємних розборок:
 |
| Грудень 1920-го |
Прапор Петриківської філії українських більшовиків:
 |
| Село Петриківка відоме не тільки своїм декоративним розписом |
Наступна зала - "Репресії і Голодомор".
 |
Портрети репресованих - переважно чоловіки 40-50 років, не інакше як радянські службовці:
 |
Лист робітника Високопільської МТС про те, що він побачив в українських селах восени 1933 року:
 |
Уявляєте, щоб зараз провладні ЗМІ таке писали?
 |
У 1933-му Дмитра Яворницького разом із частиною наукових працівників теж було репресовано. Добре, що академіка ще не розстріляли:
 |
Лист "дружини ворога народу" доньці з заслання:
 |
Лист доньки мамі на заслання:
 |
З одного боку зали - Сталін, з іншого - Хрущов, який відкрив частину сталінських злочинів:
 |
Наприкінці 1980-х горбачовська "перебудова" привідкрила решту злочинів. На фото нижче - демонстрація тих часів:
 |
| Плакат праворуч завжди актуальний |
Наступна зала присвячена історії повсякдення 1920-40 років. Тут повністю перероблена експозиція з цікавими артефактами - від трактора до шкільної парти:
 |
| Загальний вигляд зали |
Інтер'єр міської кімнати:
 |
Льодовня - холодильник тих часів:
 |
Обрізи селян, які боролися проти більшовицької "продрозверстки":
 |
Титульна сторінка кримінальної справи. Дизайн ранньої УРСР, заповнено в 1930-их, переглянуто (з приводу реабілітації репресованого) в 1954-му:
 |
Грамота для індустріальної молоді:
 |
Картина невідомого автора 1930-х з зображенням дивних атмосферних явищ:
 |
| Щоб намалювати таке в 1930-их, треба бути неабияким сміливцем |
Колгоспний паспорт на землю. Слово "вічне" зараз здається смішним - саме за допомогою цих актів починалося переведення колгоспних земель у категорію "під забудову" наприкінці 1990-х.
 |
Рідкісний артефакт - орден Трудового Червоного прапора Української РСР:
 |
Обкладинка дніпропетровського дитячого журналу "Червона Калина":
 |
| Шрифти і оформлення - спадок УНР |
Ще дитячих журналів:
 |
Наступна зала присвячена Другій світовій війні. Тут переважно все знайоме - подібних зал вистачає в більшості українських музеїв:
 |
| Загальний вигляд зали |
Ампірні шрифти сталінських звернень:
 |
Кобзар закликає давити фашистських гадів:
 |
Експозиція наступної зали в радянські часи мала назву: "Дніпропетровщина: період соціалістичного розвитку".
Червона доріжка піднята над підлогою - це мало символізувати, що радянський народ піднявся на новий рівень і йде до комунізму. Але зараз в експонатах - етнографія і сучасні гроші.
"А де ж Брежнєв? Де Щербицький? - питаю я. - Це ж теж наша історія".
"Будуть і Брежнєв, і Щербицький, - відповідає Надія Капустіна. - У нас є меблі з їхніх приймалень. Експонатів вистачає. Ми хочемо зробити тут капітальний ремонт і представити історію краю від 1946 року до сьогодення. Показати всі прояви життя - і позитивні, і негативні".
У планах музейників - застосувати сучасні мультимедійні технології, які поділять залу на періоди до і після проголошення незалежності.
 |
| Зараз на радянських стендах представлені різні етнографічні вироби |
На цьому ми залишаємо постійну експозиція і спускаємося вниз, до діорами "Битва за Дніпро". Перед входом - колекція предметів, викопаних під час пошукових експедицій:
 |
| Дари пошуковців |
Праворуч від знахідок, у скляній будці причаївся солдат вермахту:
 |
"Битва за Дніпро", яка зображає різні етапи наступальної операції радянських військ восени 1943 року, має площу 60 на 14 метрів:
 |
| "Битва на Дніпро" - найбільша діорама в Україні і одна з найбільших у світі |
"Ми хочемо встановити тут інтерактивну карту, вібропідлогу і об'ємний звук, - говорить директор музею. - Живе світло, яке виділяло б фігуру, про котру розповідає в даний момент екскурсовод. Запахи пороху й гарі. І аудіогіди, стилізовані під радіопереговори".
У діорами вже є голос Левітана, записаний диктором спеціально для Дніпропетровського історичного.
 |
| Гармата в нижній частині діорами - справжня |
Наостанок ми переходимо в кінолекційну залу, на яку музейники покладають особливі надії у випадку отримання гранту. Тут планується створити інтерактивний мультимедійний освітньо-розважальний простір - “Дитячий музейний острів”.
 |
| Кінолекторій унікальний тим, що в ньому практично немає сходинок - зручно для дітей з обмеженими можливостями |
"Приберемо крісла, зробимо свого роду конференцзал, - говорить Надія Капустіна. - За допомогою ширм його можна буде ділити на різні частини. Діти працюватимуть, учитимуться, гратимуться. Тут будуть репліки експонатів. Ці репліки ми також думаємо показувати у школах та інтернатах, разом із нашими лекціями".
Ми виходимо назовні і опиняємося перед новою будівлею музею:
 |
| Збудоване у 1970-х |
Коли ми приїхали в музей, було ще рано, але за час нашої екскурсії місто прокинулося. Ми проходимо могилу Дмитра Яворницького. Колишнього директора поховано біля музею.
 |
| Пам'ятник на могилі Яворницького. Ліворуч видно частину нової будівлі |
Виходимо на проспект Карла Маркса і повертаємо до головного входу в музей. Там уже повно цільової аудиторії:
 |
| Дніпропетровські діти |
І наостанок - трохи статистики про історичний музей імені Яворницького:
Колекція: більше 260 тис. одиниць зберігання
Експозиційні площі: 6,9 тис. кв.м
Кількість співробітників: 150
Кількість відвідувачів: близько 300 тисяч за рік
Річний бюджет: 9 млн грн
Наступного разу ми підемо на екскурсію в Музей Івана Гончара в Києві.
Фото: Дмитро ЛАРІН
Павло Солодько
Pедактор "Історичної Правди"